ків 12. Поява старшини була де в чому парадоксальною. Вреш
ті, повстання Хмельницького спрямовувалося проти знаті
й мало виразно егалітарний характер. Проте піднесення стар
шини також можна було передбачити. Вигнання шляхти
створило в горішніх верствах українського суспільства прога
лину, яка мусила бути заповнена. Хоча вона й мала, як усі
пограничні суспільства, типово егалітарні наростки, базова
соціально-економічна та політична структура України була
й залишалася ієрархічною. Як така, вона функціонально
потребувала знаті, тобто порівняно небагатьох людей, які йе
повинні були працювати в полі й могли присвятити себе
військовим і політичним потребам країни (за цю службу вони
згодом змушували решту суспільства платити непомірну со
ціально-економічну ціну).
Від початку повстання 1648 р. було очевидним, звідки
з’явиться ця нова еліта. В міру того, як Запорізьке Військо
опановувало країну, його провід — старшина — почав при
родно вживатися в роль, що її полишила вакантною польська
шляхта. Справді, мине небагато часу, й старшина почне
свідомо прагнути іміджу своєї польської попередниці. Спо
чатку бар’єром для цього процесу формування еліти був
принцип виборності посад, що існував у Війську Запорізькому.
Він дещо ускладнював старшині можливість передавати своє
становище в спадок. Одначе цю проблему невдовзі розв’язано
типовим для багатьох феодальних суспільств способом.
Оскільки в таких суспільствах межа між громадською та при
ватною власністю завжди була нечіткою, ті, що здобули
у Війську високі посади, вреш ті стали розглядати їх як свою
приватну й спадкову власність.
У 70-ті роки XVII ст. обриси новопосталої української зна
ті стають помітними, хоча її чисельність все ще важко визна
чити. Дуже приблизна оцінка показує, що на початку XVIII ст.,
коли населення Гетьманщини складало близько 1,1 млн
чоловік, до старшини належало десь тисяча родин 13. Порівня
но невелика кількість цих родин, здебільшого вихідці з Право
бережжя, були нащадками православної української (руської)
знаті з-перед 1648 р. Більшість старшини походила з козаць
ких урядовців і реєстрового козацтва доби перед Хмельниччи
ною. Вершки української козацької еліти становила генераль
на старшина — гетьманів штаб і десять полковників лівобе
режних полків., Для всіх козацьких провідників польська
шляхта та її pacta conventa з королем правили за взірець відно
син, яких вони бажали досягти зі своїм власним сувереном.
Але, мабуть, найбезпосередніший політичний вплив 1648—
1657 рр. на Мазепу та його попередників мав прецедент,
12