слання: «Не може бути сумніву щодо [можливості] револкуції
в Україні, її іскри вже тліють, і треба тільки роздмухати їх» 1S.
Аби підкріпити це твердження, гетьман перелічує укра
їнські скарги на Москву та померлого царя. Щойно був
укладений мир зі шведами (1721 р.), Петро І — усупереч
угоді між його батьком та Богданом Хмельницьким — почав
планомірно ліквідовувати козацькі права та привілеї, сподіва
ючись урешті знищити й саму Гетьманщину. Кожного, хто
чинив опір, «відправляли на той світ, або до Сибіру чи іншого
віддаленого місця». До цього числа належали генеральна
старшина, полковники, сотенна старшина та чимало інших
відомих людей. Замість них правити Україною поставлено
колегію з дванадцяти (sic) москалів 16. Тих, хто протестував
проти нових порядків, карали батогами, через те люди боять
ся говорити одне з одним відверто. Побиття та інші види
тортур настільки поширені, що Україна стала «бойнею». Будь-
які зібрання заборонено, а якщо вони десь відбуваються,
учасників заарештовують і везуть до Глухова на допит. Ко
заків посилають на війну до Персії чи на будівництво каналу
від Волги до Ладоги, де вони гинуть тисячами.
Внаслідок цього багато козаків утікають із Гетьманщини
на Правобережжя, а ще більше — на Січ, де їх тепер аж дуже
густо. За оцінкою Орлика, там зібралося понад 60 тис. добре
озброєних і досвідчених вояків, «бо в Україні кожен селя
нин — вояк».