офіційні пояснення, що причиною заснування колегії стали,
мовляв, скарги українських мас на козацьку адміністративну
владу, Полуботок наказав українцям подавати скарги
українській адміністрації, а не імперським установам. Але це
був лише тимчасовий захід. Наказний гетьман намагався
також усунути причини цих скарг. До козацьких судів при
ставлено радників, які мали сприяти поліпшенню їхньої робо
ти й запобігати хабарництву. А старшині наказано у своїх
вимогах до селян знати міру67. Нарешті, в грудні 1722' р.
Полуботок відкрито виступив проти Вельямінова. В петиції до
Сенату він звинуватив бригадира у втручанні в гетьманові
справи й перевищенні своїх' повноважень.
Дивно, але Сенат підтримав наказного гетьмана. Він по
становив, що завдання Вельямінова — співпрацювати з ко
зацькою адміністрацією, а не командувати нею. За відсутності
Петра І Сенат вирішив, що в даному випадку йдеться про
розумне розмежування повноважень. На думку його членів,
бельямінов явно вийшов поза свої прерогативи. Проте Полу
ботків тріумф був недовгим. Як уже згадувалося, в березні"
1723 р., невдовзі після повернення Петра І з Персії, Вель-
ямінов поквапився до Москви, щоб викласти йому свої аргу
менти й поскаржитися на гетьмана, який перешкоджав діяль
ності колегії. Цар повністю підтримав Вельямінова. Безпе
речно, він був зацікавлений не в узгодженні функцій колегії та
гетьмана, а в тому, щоб імперські установи заступили козаць
ку адміністрацію.
Але впертий Полуботок не поступався. Особливо напо
легливо він домагався обрання нового гетьмана. Та коли він
звернувся в цій справі до царя, той просто відмовився її
обговорювати. В той час Петро І виношував плани скасування
гетьманського уряду, тому Полуботкові наполягання він
уважав абсолютно недоречними. До того ж цар завжди не
довіряв Полуботкові (1708 р. він відхилив його кандидатуру
на гетьманство), оскільки боявся його надто великого впливу
в Україні. Крім того, ходили чутки, що Полуботок був у спілці
з Орликом і запорожцями, й деякі ознаки вказували на те, що
це і справді могло так бути68. На початку 1724' р. з Украї
ни прийшов донос, де йшлося про те, що наказний гетьман
таємно листується з Орликом. Київському губернаторові на
казано негайно розслідувати цю справу. Не знайшовши жод
них доказів, він зробив припущ ення, що українці залякані
Полуботковою владою і не відкривають того, що знають.
В іншому доносі Полуботка та його прибічників звинувачено
в листуванні з запорожцями. Впевнений у правдивості й важ
124