З травня 1722 р. старий гетьман особисто прибув до
Петербурга з метою спробувати переконати царя, що для
реформ, які запроваджувалися чи мали бути запроваджені
в Україні, не було ані причин, ані прецедентів 63. За словами
Скоропадського, скарги на козацьку адміністрацію здебільшо
го фабрикував російський резидент у Глухові Федір Про-
тасьєв, відомий як хабарник й інтриган. Ще більшу сміливість
гетьман виявив, спростовуючи цареві твердження, що Пере
яславська угода, мовляв, дозволяла росіянам втручатися
в справи України: «...за Богдана Хмельницького... та за інших
гетьманів таких суддів і хлібних та грошових до казни зборів
не було... і вже по смерті гетьмана Богдана Хмельницького
в статтях його було зроблено зміни за гетьманства непостій
них сина його, Юрія, а після нього й Брюховецького, і тоді
договори такі про суддів і про збори були їм запропоновані.
Одначе по зміні Брюховецького, коли Великий Государ...
Олексій Михайлович... знову в свою милість Малу Росію
прийняти зволив, тоді Юрія Хмельницького та Брюховецького
статтям волею його ж Монаршою покладено край, а попе
редні статті Богдана Хмельницького знову Дем’яну Много
грішному і Івану Самойловичу, що після нього став, милости
во підтверджені зосталися й до мого уряду гетьманського
непорушно були утримувані...»64.
Попри цю нехарактерну для Скоропадського перекон
ливість, результати його сміливого виступу були невтішні.
Петро І просто знехтував гетьманові аргументи й далі
здійснював свої плани, спрямовані на знищення автономії
України65. З липня 1722 р., незабаром після повернення з
Петербурга, Скоропадський помер. На думку деяких істо
риків, кончину гетьмана прискорила глибока депресія, що
облягла його після безплідної місії.
Смерть Скоропадського поставила питання про його на
ступника. Оскільки Петро І був у перському поході, уповнова
жений діяти від його імені Сенат відклав вибори нового
гетьмана. Лише після настійних прохань старшини він урешті
дозволив впливовому й шанованому чернігівському полковни
кові Павлові Полуботку ви