Мазепинці Mazepyntsi_Ukrainskyi_separatyzm_na_pochatku_XVIII | Seite 110

дивився в майбутнє з великим оптимізмом. Добре забезпече­
ний, Войнаровський вирушив до Відня, щоби почати подорож
по європейських столицях. Так наприкінці 1714 р, бендерсь-
кий період в історії першої української політичної еміграції
завершився.
МАЗЕПИНСЬКА ІНТЕРЛЮДІЯ В ЄВРОПІ
Залишивши турецьку територію, Орлик і його співвітчиз­
ники полегшено зітхнули. Проте вони б не так раділи зі свого
від’їзду, якби знали, що попереду їх чекали розчарування ще
гіркіші, ніж прикрощі бендерського періоду. Хоч яким непри­
надним було становище мазепинців у Бендерах, але там вони
принаймні мали якийсь вплив на хід подій. Орлика визнавали
за командувача чималого військового загону, він і генеральна
старшина (останні з козацьких провідників) укладали міжна­
родні угоди, і справа, яку вони представляли — справа неза­
лежної чи автономної української козацької держави — ста­
новила інтерес д л я . великих держав, утягнутих у Північну
війну, особливо на її східному театрі. Від’їзд мазепинців
із Бендер започаткував новий етап у їхньому житті: вони
стали безсилими, нужденними й переслідуваними мандрова-
ними політемігрантами.
Невелика група українців пробула у Швеції від 1715 до
1720 р. Політичних наслідків це перебування не мало. Зосере­
дившись на північній Німеччині та інших поблизьких краях,
Карл XII не міг не вважати, принаймні поки що, козаків та
їхню справу не дуже доречнши. Проте честь не дозволяла
йому зовсім знехтувати своїми зобов’язаннями перед україн­
цями. Він і далі ставився до Орлика як до справжнього
політичного керівника ‘ (аби зберегти цей образ, гетьман
підтримував, а коли це було неможливим, удавав, що підтри­
мує листування зі «своїм військом», тобто запорожцями)3.
Крім того, на утримання емігрантів виділено 13 тис. талерів
річно. Оскільки ця сума була кричуще недостатньою, Орлик
увесь час засинав шведський уряд проханнями збільшити
допомогу4. Справи стали ще гіршими, коли ЗО листопада
1718 р. під час облоги фортеці Фредерістен у Норвегії ви­
падкова куля увірвала життя «північному левові». Коли їхньо­
го заступника не стало, українці нараз усвідомили, що будь-
яка фінансова й політична допомога з боку Швеції незабаром
припиниться.
У цей критичний момент проблиск надії з’явився на
європейській дипломатичній арені. 5 січня 1719 р. укладено
так званий Віденський союз між Георгом І як курфюрстом
109