шеного краю буде небагато користі. Не зумовлюються турецькі вимоги й баждйням розширити кордони, імперії, адже вона вже має досить провінцій. Порта, мовляв, прагне українських земель, аби зберегти свою репутацію. Однак Хоментовський уперто не бажав поступатися.
Та Алі-паша був навдивовижу наполегливим. Він перевів переговори безпосередньо на Орлика та його козаків. Великий візир заявив, що насправді Порта домагається української території не для себе, а для гетьмана та його людей30. Навряд чи це був привабливіший аргумент для Хоментовського, який особисто брав участь у жорстокому козацько-польському конфлікті на Правобережжі яких десять років тому. Польський посол гостро відповів, що на підставі Карловицького договору Порта не має допускати на Правобережжя будького— чи то поляків, чи козаків,— хто може порушити мир.
Украй роздратований великий візир зробив останню пропозицію. Вона полягала в тому, щоб виділити в Україні землі між Дніпром і Дністром для Орлика та його козаків. Але замість сюзеренітету Туреччини козаки мають прийняти протекцію польського короля та Речі Посполитої. Якщо поляки приймуть ці умови, то Порта офіційно визнає Августа II й поновить Карловицький договір31.
Заскочений зненацька цією несподіваною зміною вимог, Хоментовський відповів, що він не може нічого вирішувати, й запропонував відрядити спеціальних посланців до Августа II та сейму із цією новою пропозицією. Наприкінці вересня турецькі й татарські посланці вирушили до Польщі. 17 жовтня у Варшаві Августові II подано таку пропозицію: « Орликові козаки, яких має бути близько двадцяти тисяч, повинні жити на землях, виділених для них й Україні, і вони не [ повинні ] бути залежні від Порти, чи від хана, чи від царя... але тільки від короля та Речі Посполитої » 32.
Король і його дорадники відповіли обережно. Вони заявили, що рішення з цього питання не можна прийняти, доки не збереться виборний сейм і не буде відновлено порядок у країні33. Порту ця відповідь не задовольнила, і здавалося, що питання Правобережної України може розв’ язати тільки війна.
ОРЛИКОВА ПРОПОЛЬСЬКА ОРІЄНТАЦІЯ
Тим часом як Порта міркувала про те, яким чином настановити Орлика та його людей на Правобережжі, гетьман відповідав на зусилля своїх мусульманських зверхників cnept шу пасивною відмовою від співпраці, а згодом чимдалі
102