ються змінами в будові генома. В
природі існують механізми, що
змушують гени "мовчати". Тобто
відбувається хімічне блокування
ділянки ДНК (метилювання), що
перешкоджає цілому комплексу
білків, які відповідають за функціо-
нування генів у клітини, приєдну-
ватися до ділянки гена з метою
зчитування його інформації задля
виконання певних функцій. Ті гени,
що працюють у кістках "мовчать" у
мозку. Подібним чином відбува-
ється диференціювання стовбуро-
вих клітин у дорослих. У стов-
бурових клітинах більша кількість
генів залишається активною, а
"дорослішання", тобто набуття
морфологічних і функціональних
ознак клітин певних органів клітин
дорослого організму, супроводжу-
ється метилюванням, тобто блоку-
ванням тих генів, які були актив-
ними у стовбурових клітинах.
Як же можуть лише чотири гени
повернути клітинам "дитинство"?
Як вже було сказано вище, кожна
клітина містить один і той самий
набір генів. Тобто клітини кісток
генетично подібні до нейронів, хо-
ча візуально ці клітини виглядають
так, немов взагалі походять з
різних планет, а про функції, які
вони виконують, годі й казати. Їх-
ньою праматір’ю є одна й та сама
стовбурова клітина. Нею, як і клі-
тинами кісток та мозку, теж керу-
ють гени. Як же відбувається ке-
рування діяльністю таких склад-
них процесів? Все пояснюється
надзвичайно модним сьогодні сло-
вом "епігенетика" . Це наука, що
вивчає морфологічні зміни клітин
чи організмів, які не супроводжу-
Гени Oct4, Sox2, Klf4 і c-Myc є й у
дорослих клітинах організму, прос-
то вони заблоковані. Яманака та
Гердон внесли в геном дорослих
клітин 4 активовані гени, які, у
свою чергу призвели до роз-
блокування (диметилювання) ін-
ших важливих генів у клітині.
Отож, що нас чекає в майбут-
ньому? Можливо, після бурхливої
гулянки ми просто замовлятимемо
собі нову печінку? А як щодо ради-
кальних операцій? Невже вони по-
лягатимуть тільки в заміні старого
органа новим?
Марта Гук
27
вих клітинах. Роки кропіткої праці
дали результат. Вони відшукали
чотири гени: Oct4, Sox2, Klf4 і c-
Myc. Після цього внесли їх у геном
вірусу та інфікували ним клітини
сполучної тканини. Вірус характе-
ризувався здатністю вбудовувати-
ся в ДНК клітин. Таким чином,
клітини при розмноженні переда-
вали активовані гени "стовбуро-
вості" нащадкам. Через кілька
тижнів культивування в пробірці
всі клітини мали ознаки ембріо-
нальних стовбурових клітин, тобто
характеризувалися здатністю ди-
ференціюватися в будь-якому на-
прямку (кістки, шкіра, клітини внут-
рішніх органів, мозку). Їх прийнято
називати індукованими стовбуро-
вими клітинами (тобто такими,
яких індукували до "старості").