ЖИРУ ЖИР
ТРІШКИ НАУКИ
На початку третього тисячоліття нашої ери біотехнологи втілили в життя задуми середньовічних алхіміків. З клітин сполучної тканини( жиру) вони навчилися " вирощувати " стовбурові клітини, з яких зараз намагаються отримувати клітини серця, мозку, нирок, печінки тощо. Це все робиться, щоб у майбутньому створювати штучні органи для трансплантації хворим. Уявімо собі на хвильку, що жир – то камінь, стовбурові клітини – то золото. З іншого боку, заміна непридатних органів на нові може бути однією з форм еліксиру молодості, хіба ж ні?
Про бажання людини жити вічно годі й казати. Найбільшу надію на людство отримало в середині 20 ст., коли було відкрито стовбурові клітини та методи їх штучного перетворення на потрібний тип тканин в пробірці. Як відомо, стовбурові клітини під час поділу дають стовбурову клітину і одну таку, що може перетворюватися на клітину будь-якого органа. Кожна людина має їх у шкірі, кишечнику, мозку, коренях волосся, однак проблема полягає в тому, що їх дуже мало( 5 % від усієї кількості клітин організму), а стовбурові клітини можуть дати лише клітини мозку, і так – з кожним органом. Отримати їх дуже важко, кількості їх будуть мізерними, і створити нові органи з них неможливо. Іншим відомим джерелом стовбурових
ЖИРУ ЖИР
клітин є ембріони людини, але вбивати їх для виживання дорослої особи – негуманно і злочинно. Крім того, такі клітини мають бути імунологічно близькими до організму людини, яку лікуватимуть, адже в іншому випадку штучний орган може бути відторгненим.
Розв’ язали проблему у 2006 році дослідники Джон Гердон та Сінья Яманака, котрі зробили, здавалося б, неможливе. Їхня наполеглива праця дозволила так генетично модифікувати клітину жиру, що ці клітини " забули ", що вони " дорослі " і знову стали стовбуровими. Справа в тому, що будь-яка клітина нашого організму має один і той самий набір генів, однак у клітинах різних органів активними є різні гени. Наймолодші( стовбурові клітини ембріона) характеризуються активністю одних генів, які під час специфічного перетворення клітин втрачають свою активність, тоді активуються інші ділянки ДНК. Однак ці клітини мають так звану клітинну пам ' ять тобто інформацію про те, як вони змінювалися, починаючи від ембріональних стовбурових клітин. Д. Гердон та С. Яманака " стерли " клітинну пам ' ять і перетворили жир на стовбурові клітини. Дослідники довго вивчали активність генів у стовбурових клітинах з метою пошуку ключових генів " стовбуровості ". Тобто тих генів, які є саме у ембріональних стовбуро-
26