ЖИРУ ЖИР
ТРІШКИ НАУКИ
На початку третього тисячоліття нашої ери біотехнологи втілили в життя задуми середньовічних алхіміків . З клітин сполучної тканини ( жиру ) вони навчилися " вирощувати " стовбурові клітини , з яких зараз намагаються отримувати клітини серця , мозку , нирок , печінки тощо . Це все робиться , щоб у майбутньому створювати штучні органи для трансплантації хворим . Уявімо собі на хвильку , що жир – то камінь , стовбурові клітини – то золото . З іншого боку , заміна непридатних органів на нові може бути однією з форм еліксиру молодості , хіба ж ні ?
Про бажання людини жити вічно годі й казати . Найбільшу надію на людство отримало в середині 20 ст ., коли було відкрито стовбурові клітини та методи їх штучного перетворення на потрібний тип тканин в пробірці . Як відомо , стовбурові клітини під час поділу дають стовбурову клітину і одну таку , що може перетворюватися на клітину будь-якого органа . Кожна людина має їх у шкірі , кишечнику , мозку , коренях волосся , однак проблема полягає в тому , що їх дуже мало ( 5 % від усієї кількості клітин організму ), а стовбурові клітини можуть дати лише клітини мозку , і так – з кожним органом . Отримати їх дуже важко , кількості їх будуть мізерними , і створити нові органи з них неможливо . Іншим відомим джерелом стовбурових
ЖИРУ ЖИР
клітин є ембріони людини , але вбивати їх для виживання дорослої особи – негуманно і злочинно . Крім того , такі клітини мають бути імунологічно близькими до організму людини , яку лікуватимуть , адже в іншому випадку штучний орган може бути відторгненим .
Розв ’ язали проблему у 2006 році дослідники Джон Гердон та Сінья Яманака , котрі зробили , здавалося б , неможливе . Їхня наполеглива праця дозволила так генетично модифікувати клітину жиру , що ці клітини " забули ", що вони " дорослі " і знову стали стовбуровими . Справа в тому , що будь-яка клітина нашого організму має один і той самий набір генів , однак у клітинах різних органів активними є різні гени . Наймолодші ( стовбурові клітини ембріона ) характеризуються активністю одних генів , які під час специфічного перетворення клітин втрачають свою активність , тоді активуються інші ділянки ДНК . Однак ці клітини мають так звану клітинну пам ' ять тобто інформацію про те , як вони змінювалися , починаючи від ембріональних стовбурових клітин . Д . Гердон та С . Яманака " стерли " клітинну пам ' ять і перетворили жир на стовбурові клітини . Дослідники довго вивчали активність генів у стовбурових клітинах з метою пошуку ключових генів " стовбуровості ". Тобто тих генів , які є саме у ембріональних стовбуро-
26