дають, на ректорат їх, відра
хувати, щось занести. Залишають
ся найнай! Найзубастіші, най
улесливіші, найхитріші. Там нам:
"Відмовити", а ми з компанією між
парами забігаєм.
Мені треба перездати негатив
ний бал.
Вони: "Забирайся геть". А я вже в
коридорі чекаю.
А я б дуже просив...
Тут знову: "Відчепись, я не хочу
нічого приймати, мені не до
плачують". Вони додому, а ми за
ними. Вони в маршрутку, а ми на
пряму через двори. Вони у від
пустку, а ми до інших:
Доброго дня, а в мене тут...
Та щоб ти пропав, студент не
довигнаний! І де ви такі бере
тесь?
Як де? Та шляхом природнього
відбору. Швидкість, як у гепарда,
шкіра, як у хамелеона, язик, як
резиновий, ручок запас, в кишенях
всі конспекти, справа заліковка,
зліва довідки з деканату і ліка
рень, в зубах шоколадка, в очах
бажання все здати. І тісним стро
єм крокуєш. Тільки вітер в гаманці,
музика у вухах, тільки пил на до
розі, і всі кафедри в один лабіринт
зливаються.
Не більше 2 годин зараз – а ми по
просимо. Не той день – а ви тим
числом запишіть, що треба.
Ні чорта не боїмось ми, ні декана,
тільки б не знали батьки. Все нам
під силу, загартованим, перченим,
перевіреним. Хлопці підтягнуті і
при сорочках з краватками, дівча
та красиві, стрункі і з декольте.
Всі, хто встиг, – веселі. Немає ні
чого неможливого, ні вивчити все
за ніч, ні пробігти через все місто
чотири рази за годину, до різних
столів, домовитись можем хоч з
Богом, хоч з вахтою в гуртожитку.
Не чіпайте бюрократів. Велика від
них користь нам.
Безіменний Студент
"Відмовити" – чудесно, "почека
ти" – прекрасно, "не до Вас" –
феєрично, "поставити печатку"
– з радістю!
Табличкам не віримо, графіки іг
норуємо. Місць немає – знайдемо.
19