інстинкту самозбереження самих здаючих , в результаті зняти халат і приходити з вересня ( або ніколи ) просять менше 5 % студентів . Звичайно , " комісійка " є сильним і дієвим каталізатором навчального процесу ( ≈93 % результат ), та чи найкращий це метод заохочення ? І , якщо використати дещо дивну метафору , чи не заганяємо ми коня роботою , годуючи лише зранку ? Звісно , Болонський процес в Україні , перш за все , це і передбачає ( самостійну роботу , а не коня чи сніданок ), та , можливо , певну відповідальність мала би брати на себе і " приймаюча " сторона ? Невже все це проблеми самих студентів ? Чи , можливо , проблема просто в самих студентах ? Однак , на жаль , складається враження , що така стабільно погана успішність сприймається нормою . Безумовно , всі завдання до модуля цілком конкретні і зрозумілі . Так , заняття справді відбуваються , а не просто проходять , та ще й " додаткові заняття " о 1719 год зовсім не рідкість ( тобто відробки ). І так , на перездачу потрапляють не найстаранніші студенти . Але , знову ж , непохитна статистика нам твердо каже , що кожен другий не досягає позначки " 50 " на модулі з першого разу . Хіба це може не стосуватися кафедри ? Хіба це може не стосуватися університету ? Ми ж не можемо один без одного . Немає жодного студента без свого університету , як і немає жодного університету без своїх студентів .
Давайте турбуватися одне про одного !
Різко завершуючи незавершене , зазначу , що я зумисно не намагаюся дати відповіді на всі вищезазначені напівриторичні запитання і , що дуже важливо , вони не є м ’ якими або ввічливими формами стверджувально – провокаційних речень . Створені ж вони , як і сама розповідь , скоріше для знаходження конструктиву і , в результаті , вирішення проблеми або спростування при її відсутності . Додам також , що даний текст зовсім не є вичерпним і повним , а потребує спільних дискусій . До того ж , крізь призму мого студентського сприйняття цілковитого об ’ єктивізму досягти все ж не вдалося .
Ярослав Рейтмаєр
17