Він дав мені вибір і тільки одну спробу . І пощастило так мені в житті , що з першого курсу потрапив я в опікову травму , в цій ж лікарні до 4 курсу був санітаром , потім медбратом , і правильно підлогу вмію мити , і перестелити хворого . Ця лікарня навчила мене всього .
У МЕДИЦИНІ в першу чергу потрібно бути людиною . Ми , як лікарі , маємо любити хворого . Шкода , що любов не можна прищепити . Можна навчити бути гарним хірургом , добрим терапевтом чи професором , але добрим потрібно бути в житті змалечку .
ЩОДЕННО на роботі я дотримуюсь принципу " бути справедливим ".
ЩОДО
ПРОФЕСІЙНОГО
ДЕВІЗУ – " бути найкращим у всьому ''. Якщо ти хочеш стати кимось , ти повинен бути найкращим : найкращим у роботі , а для того , щоб це втілити в реальність , повторюсь , потрібно вчитись , щодня виконувати свою роботу щиро та справедливо . Без сумніву , вдаватися може не все і зразу , але якщо у тебе є мета в житті , ти впевнено йдеш до неї , тоді ти її досягаєш і обов ' язково стаєш найкращим .
ОБОЖНЮЮ подорожувати , а також городництво , голубоводство , стрільбу . Це є той релакс , від якого я отримую заряд . Не можу сказати , що це є моє хобі . Моє хобі – це моя робота .
КОЖЕН ЧОЛОВІК повинен бути патріотом своєї держави . Коли подивився , що воювати йдуть багато молодих людей , також з моєї лікарні багато молодих хлопців після університету , деякі завідуючі відділень , тоді я самостійно прийняв рішення , до якого мене ніхто не спонукав . Я служив у Національній гвардії , у львівському батальйоні , брав участь у антитерористичних операціях на Луганщині . Був звичайним бійцем , а потім лікарем . І я вдячний долі , що там я познайомився зі справжніми патріотами нашої Батьківщини .
ЛІКАР в першу чергу повинен бути добрим , ніколи не опускати руки , навчатися все життя . У житті є багато різних невдач , через які ми повинні проходити . У мене є такий випадок з життя : коли я після інтернатури залишився один в опіковому відділенні , вів там 50 хворих , у мене за день померло 2 дітей і 2 дорослих – це було для мене моральною травмою . Я прийшов до головного лікаря , кинув йому заяву про звільнення . Він спокійно прореагував і порадив переспати з тією думкою . Повернувшись , я пообіцяв собі , що більше таких речей робити не буду . Потрібно бути сильним серцем і душею .
Марта Вульчин
INSIDER
15