НЕ ПРОСТО "ФІЗ-РА"
Чи задумувалися ви колись, що
спільного між фізичними заняття-
ми і культурою? Тобто, як утвори-
лося таке словосполучення? Кру-
то, якщо вам це відомо і якщо це
поняття ви знаходите правильним
і логічним. Зазвичай же, філософ-
ська складова фізкультури нікого
не цікавить. І саме в цьому роз’єд-
нанні я вбачаю основну проблему
даного предмету в цілому – її гли-
бока мета фізичного виховання,
звернення молоді до активного
способу життя зводиться до прос-
того виконання фізичних вправ, які
у пропонованому студенту вигляді
є не бажаними. На це є багато
причин, але, суб’єктивно, головні з
них будуть перелічені далі. Пер-
ше: далеко не всі хочуть займати-
ся спортом. У будь-якій мірі. Проте
навчальний план має бути безком-
промісно виконаним, тому в дано-
му випадку така лібералізація
упускається. Друге: тим, хто хоче
чи вже займається, не подобаєть-
ся спосіб спалення калорій, що
пропонується на заняттях (зазви-
чай, окремий суб’єкт має "свій",
улюблений спорт). Третє: заняття,
згідно розкладу і в певний вста-
12
новлений час, часто супроводжу-
ють обтяжуючі і, звичайно ж, "не-
поважні" обставини, такі як: вис-
нажена нервова система після
пар; порожній або туго набитий
багетом шлунок; щире відчуття то-
го, що сьогодні не день для бігани-
ни; думка про завтрашню гістоло-
гію, хімію чи анатомію. Четверте:
розумно, якщо ти вибираєш спорт-
зал недалеко від свого дому. З
усього цього я би хотів виділити
третій пункт як визначальний у не-
любові до занять з фізичного ви-
ховання. Можна навіть сказати,
що такі чинники дещо дискреди-
тують саме поняття фізкультури як
культури, яка, до речі, "є засобом
підвищення соціальної і трудової
активності людей, задоволення
їх моральних, естетичних та
творчих запитів, життєво важ
ливої потреби взаємного спілку
вання, розвитку дружніх стосун
ків між народами і зміцнення ми
ру ". Та все ж було б не зовсім
справедливо сказати, що культур-
ній складовій на заняттях приділя-
ють не достатньо часу, ба більше,
ми можемо відчувати відданість її
ідеалістичній, первісній формі.
Адже, хоч і не цілком доречно ка-
жучи, вперше слово "культура"
було зафіксоване в праці Марка
Порція Катона Старшого "De agri
cultura" (ІІІ ст. до н. е.), присвяче-
ній турботам землевласника, який
обробляв землю з використанням
рабської праці. Все ж дехто міг би
провести певні паралелі, але я не
буду. І врешті, повертаючись до