ний , все спокійно . Політична ситуація в країні мало хвилює , потепління чекаю , але це не важливо . Я вже 10 років приїжджаю у це відділення і ні разу вас тут не бачив . Ви новенький чи постійно від мене ховалися ?
Я був шокований , але виду не подав . Подивився в історію хвороби хворого , а там попереднє заключення від рентгенолога : " перфорація шлунку чужорідним предметом ". І як на зло немає рентгенівського знімку .
Л : А ви що нещодавно їли ? Можливо , якісь консервації ? П : Лікарю , я 10 років їм цвяхи , і 10 років потрапляю у це відділення . Тому питаю ще раз : чому я вас ніколи не бачив ? Л : ( я , ігноруючи питання ) А як саме ви їли цвяхи ? П : ( замислившись на декілька хвилин ) А як їх треба було їсти ?
Я встав , зробив розумне лице , буркнув під ніс " мені потрібно пе ревірити аналізи " і вийшов . Добре що я не став психіатром , бо бідна була б моя печінка ".
У розмову досить несподівано втрутився молодий хлопець , судячи з його зовнішності і манери поведінки – студент ще не шостого , але вже не першого курсу .
Студент : Хахаха , Олеже Вікторовичу , вибачте , а можна спитати ? Хірург : Ох , сніжинка Божедара ! Ти звідки взявся !? Питай вже , якщо треба ... Студент : Ми тут з групою подумали , добре було би подати петицію на створення кафедри " Хіромантії та нумерології ", відвідування якої буде обов ’ язковим ! Хірург : Що ти таке дурне говориш ? Навіщо , дитино !? Студент : Все дуже просто , буде ще одна " важлива " кафедра , яка буде замахувати за пропуски і казати , що без неї ми ніколи не станемо лікарями ! Травматолог : Ще одна ? Хіба …
Договорити йому не дали , хлопець відповів дуже впевнено , чітко та лаконічно :
Студент : Так , адже в нас не одна така кафедра є , але нічого , як бачите , працюють .
Діло було на " Чукалівці "… Дмитро Бутенко
" КУРІЛКА "
11