"КУРІЛКА"
З кожним разом все важче і важче
спіймати "наших" лікарів за спо-
кійною розмовою на перекурі.
Можливо, вони почали підозрю-
вати, що за ними слідкують, або
пацієнтів останнім часом побіль-
шало, але наші кореспонденти
кмітливіші за інших і таки знахо-
дять для вас ці історії.
Травматолог: Наш колишній зав-
госп, досить молодий чоловік, пе-
ревівся вже на іншу роботу, досить
часто заходить на вахту "швидкої"
вечорами привітатися, поговорити,
поприставати до медичних сестер.
Коротше, тягнути час, щоб не йти
раніше дозволеного додому. І ось
у вечір зимових свят приїжджає
наш "Нічний господар", який вже
ледь на ногах стояв. Спочатку
подумали, що добре перебрав, і
не помилилися, але до цього в
подарунок додався перелом гоміл-
ки. Розпитав у нього стандарт, ти-
пу "як так сталося і т.д.", далі зі
слів чоловіка: "Весь вихідний я
займався хатніми справами, доки
жінка ходила по продукти. Уве
чері, відсвяткувавши з сім’єю, я
вирішив піти поколядувати з му
жиками. Ну тут, як то водиться:
скандал, крики, "ти нікуди не
підеш, алкоголік!", ще й мужики
вже телефон розривають дзвін
ками. Я до неї з аргументами, з
пропозиціями, з благаннями, а ця
мені заявляє, що якщо я вийду за
двері, можу більше не поверта
тися. Я порозкинув мізками і не
10
знайшов нічого кращого,
вистрибнути з балкону.
ніж
Благо, третій поверх – не так
високо, та й мав же показати,
хто господар у хаті. Нога боліла,
але там зайшли до одного, до
другого, до третього. А нога
тільки сильніше болить, вже
стати не можу. Та й поїхав до
вас, і так треба десь вечір
пересидіти.
Хірург: Колеги, а у мене був
досить неординарний випадок.
Привезли до нас пацієнта з псих-
лікарні, спокійного, "не буйного", з
перфорацією шлунку. З такими па-
цієнтами завжди трапляється
щось цікаве. Так от, заходжу я до
палати, бачу: сидить, і з підозрі-
лою цікавістю дивиться на мене та
медсестру. З питанням про само-
почуття він мене випередив:
П: Добрий день, стан нормаль