Епілог
Якщо стародубський автор або група співавторів справді були
лояльні до імперії і просто хотіли для своєї нації кращих умов, то
навіщо їм ховатися за прізвищами двох українських знаменитостей
минулого століття? Традиційна відповідь на це питання — «вільно
любний» характер наративу, який конфліктував з панівними ідео
логічними тенденціями в імперії, негативний портрет великоросів,
м ’яке потрактування «зрадників» на зразок Івана Мазепи і двознач
не ставлення до російських монархів. Усе це схоже на правду, але
ховати своє ім ’я автора спонукали не тільки і не стільки політичні
ризики. «Історія русів» — продукт містифікації. Автор удавав, ніби
твір написано в монастирі, і прикривався особою Кониського не
тільки щоб приховати сліди, а й щоб легітимізувати свій твір і на
дати йому авторитетності, яку навряд чи могло забезпечити його
власне ім ’я.
Це більш-менш поширена практика в епоху раннього Роман
тизму, багату на історичні й літературні підробки. У контексті д е
далі гострішого конфлікту між імперською і національною іден
тичностями підробки служили інструментом перерозподілу істо
ричного простору, в якому домінували імперії. Давнє мистецтво
містифікації стало одним зі способів підкріпити престиж бездер
жавних націй у конфлікті з набагато потужнішими імперськими
конкурентами.
«Історія русів» мала всі ознаки національної містифікації. Її
справедливо порівнювали з такими класичними взірцями жанру,
як балади Осіана, написані Джеймсом Макферсоном у 1760-х роках,
та історичні підробки Вацлава Ганки, які з’явилися в габсбурзькій
Богемії на початку XIX століття. Рішення автора «Історії русів» на
писати твір імперською мовою відображало не тільки колоніаль
ний статус української культури в Російській імперії, а й загальну
європейську практику продукування національних містифікацій.
Макферсон опублікував Осіана англійською і заявляв, що це пере
History as Cultural Process: A Survey o f the Interpretations o f Ukraine’s Past in Polish,
Russian and Ukrainian Historical Writing from the Earliest Times to 1914. — Edmonton,
1992. — P. 165-213; Velychenko S. Rival Grand Narratives o f National History: Russian/
Soviet, Polish and Ukrainian Accounts o f Ukraine’s Past (1772-1991) // österreichische
Osthefte 42 (2000). — P. 139-160; Журба О. Становлення української археографії:
люди, ідеї, інституції. — Дніпропетровськ, 2003.
394