Епілог
автора проти поляків вважали доказом його російськості, а з того, що він відкидав назву « Україна », робили висновок, що він вірив у єдність руської нації. І навпаки: глорифікацію козаків і огуду на адресу царських підданців-великоросів вважали ознакою української ідентичності автора.
Як видно з тексту « Історії русів » та нашої розповіді про стародубську групу « незвичних підозрюваних », автор трактату навряд чи був принциповим противником імперій чи імперського правління як такого. Він зберігав лояльність до правлячої династії, але водночас боронив права і привілеї козацької нації. Промовиста ілюстрація— авторський вибір героїв і негідників. Найпозитивніший персонаж « Історії русів »— гетьман Богдан Хмельницький. Козацька еліта після поразки 1709 року відродила справжній культ Богдана, гетьман став ідеальним символом лояльності до ім перії та непорушності прав і привілеїв, наданих козацькій державі російськими царями. Гетьман Іван Виговський, який по смерті Хмельницького повстав проти царя, навпаки, став одним з найбільш негативних персонажів наративу. Автор трактує права і привілеї, отримані Виговським від поляків, особливо під час Гадяцьких статей, з повагою, ба навіть із захопленням, але самого гетьмана засуджує.
Що стосується Івана Мазепи, автор висловлює свою позицію дуже неохоче, Мазепа у нього ні герой, ні зрадник. Мазепинську дилему розв’ язує історія Павла Полуботка— він помирає, захищ а ючи права своєї нації, але не повстає проти царя. Незалежницькі заклики Мазепи не знайшли розвитку в історіографічній та політичній думці і лишилися латентною загрозою імперії. Безпосередня мета автора була інша— виторгувати в імперської влади якнайвигідніші умови. Тому його критика адресувалася не Петру І чи Катерині II, а царедворцям на зразок батуринського ката Олександра Меншикова456.
456 Про головні тенденції української історіографії XIX століття див.: Koznarsky, Taras. Izmail Sreznevsky’ s Zaporozhian Antiquity as a Memory Project // Eighteenth- Century Studies 35.— No. 1( 2001).— P. 92-100; Кравченко В. Нариси з української історіографії епохи національного Відродження( друга половина XVIII— середина XIX ст.).— X., 1996; Плохій С. Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського / Пер. з англ. М. Климчука.— К.: Критика, 2011.— С. 35-217; Толочко А. Киевская Русь и Малороссия в XIX веке.— К.: Laurus, 2012; Velychenko S. National
393