Розділ 13. Звільнене дворянство
і запропонував люльку. Лакей подав мені довгий чубук з бурштиновим мундштуком. Господар мій багато розпитував про Наполеона і про наш відступ; казав, що співчуває французам і до мене має таку симпатію, що хотів би лишити мене жити у своєму домі ».
Симпатії Скорупи до французів не обмежилися зацікавленням у лікарських навичках де ля Фліза, дуже корисних у провінції. Він виявляв інтерес і до інших полонених французів. « Як начальник над усіма полоненими у Мглині, він показав себе доброю людиною,— згадував де ля Фліз.— За його наказом зробили всі корисні розпорядження щодо бранців » 337. Михайло Скорупа був джентльменом і не розумів ксенофобії селян, охочих убивати голодних, замерзлих і розгублених французьких солдатів, що забрели в ті краї під час відступу Великої армії. « Історія русів » писала, що селяни початку XVIII століття погано ставилися до шведів, бо ті їли м’ ясо по п’ ятницях, так само і мглинські селяни, за свідченням де ля Фліза, не мали співчуття до французьких полонених, бо ті не дотримувалися православного Великого посту( в 1812 році юліанський календар на дванадцять днів відставав від григоріанського).
Можливо, Михайло Скорупа цікавився Наполеоном і симпатизував французам тому, що його приваблювали ідеї Французької революції. Втім, одну революційну річ Скорупа рішуче відкидав— страту монарха. Вражений добрим ставленням Скорупи до французьких бранців, де ля Фліз дивувався, що Скорупа не приховував презирства до найстаршого з них, полковника Ескюдьє.
Я не см ів сп и тати й ого про причину,— пи сав д е ля Фліз,— але коли м и поїхали далі, він сам зізнався в а н ти п атії д о цього військовика. Він казав, щ о читав у яком усь ф р ан ц узьк ом у тво р і, щ о член к о н вен ту на ім’ я Ескю дьє, а так н ази вався полковник, подав голос за стр ату Л ю дові- ка XVI. На його дум ку, це м ав бути той сам и й, бо й ом у якраз за п’ ятдеся т років. Я не м іг ні сп р остувати, ні п ід твер ди ти ц ієї здогадки; мож ливо, вона й справедли ва. П редводитель додав, щ о за його відчуттям лю дина, винна у см ер ті сво го государя, викликає в н ього огиду, хоча й не конче тут виказувати це почуття338.
Думки і погляди Скорупи важливі для реконструкції настроїв стародубського товариства початку XIX століття, адже, згідно з де
337 Де ля Флиз Д. Поход Великой армии в Россию в 1812 г.— С. 343. 338 Там само.— С. 348.
287