Час ти н а четверта . Незвичні підозрю вані
ля Флізом , у мглинському будинку Скорупи регулярно збиралося місцеве дворянство , а братів Скоруп у відповідь радо вітали в домах відоміших сусідів , зокрема Завадовських і Гудовичів .
Нам нічого не відомо про стосунок Скоруп або Галецьких до якихось літературних справ . Вони , поза сумнівом , могли бути « консультантами » історичного проекту , ділитися родинними історіями і думками з автором , але навряд чи робили щось більше . їхні предки здобулися лише на принагідну згадку в « Історії русів » ( Скорупа ) або не дуже позитивний опис ( Галецькі ). Шанси на те , що до написання твору був прямо причетний Іван Лашкевич , набагато вищі . Двоє з його предків / родичів фігурують у творі в дуже позитивному світлі . Мало того , його пов ’ язують з « Історією русів » географія і родинна історія ; він також займався літературною роботою . Чимало моментів життя і діяльності Лашкевича свідчать за те , що він міг бути автором або співавтором « Історії русів ».
Іван Лашкевич підходить за віком — він народився 1765 року і помер 1822-го , щойно по тому , як почався тріумфальний шлях « Історії русів » у бібліотеки місцевого дворянства . Він мав відповідне соціальне походження — народився у дворянській сім ’ ї з глибоким козацьким корінням . Лашкевич жив у відповідній місцевості і мав причини не любити старовірів — своїх найближчих сусідів ( його син Степан навіть написав розвідку про старовірські поселення на Україні ). Крім цього , Іван Лашкевич мав потрібні родинні зв ’ язки . Будучи онуком Григорія Галагана і зятем старої Полуботихи , Лашкевич мав і резони , і достатньо інформації , щоб у позитивному ключі і з багатьма деталями описувати подвиги і Галаганів , і Павла Полуботка . Нарешті , схоже , що він мав правильний « південний » акцент . Але найсильніший аргумент на користь авторства Івана Лашкевича — це те , що він був одним з дуже небагатьох людей свого покоління і походження , які здобули освіту в імперських столицях і засвоїли просвітницькі ідеї , близькі автору « Історії русів ». Лашкевич — один з кількох опублікованих стародубських авторів і тільки один зі свого покоління .
Проблема , однак , полягає в тому , що найсильніші аргументи на користь Лашкевича — освіту та інші опубліковані тексти — можна використати і проти нього . По-перше , у творах Лашкевича ( а це , на жаль , тільки російський переклад англійського роману і листи ) нічого не виказує зацікавлення історією України чи інших інтересів ,
288