Час ти н а четверта. Незвичні підозрю вані
Він розглядав їх як окремі твори на тій підставі, що одиноке джерело, яке згадує « історію » Худорби— лист фон Брігена Кондратію Рилєєву— говорить про них окремо. « Сия История ценится здесь наравне с Историею Конисского »,— писав фон Бріген, згадуючи історичний твір, який пов’ язували з Худорбою. Як тоді пояснити незвичайний інтерес автора « Історії русів » до історії родини Худорб? Оглоблин пропонує найлогічніше пояснення, яке можна було дати у тих обставинах: твір Худорби міг послужити одним із джерел « Історії русів ». Він був готовий атрибутувати Архипу Худорбі багато характеристик, які раніше приписував авторові « Історії русів ». Худорба не просто мав певний досвід роботи зі словом( як засвідчує посада писаря), а й був також офіцером, тобто володів військовою термінологією і дуже добре знав південну Україну— театр воєнних дій російсько-турецької війни. Оглоблин навіть вважав, що рік завершення « Історії русів »— 1769— можна пояснити поворотами кар’ єри Худорби, адже того року він поїхав з Новгорода-Сіверського на південь, де розгорталися бойові дії проти турків282.
Якщо враховувати сучасний стан історичних джерел, то припущення Оглоблина, що « історія » Худорби послужила джерелом « Історії русів », набагато переконливіше за гіпотезу Шевчука. Остання не враховує— і навіть не пояснює— згадку про « історію » Худорби у фон Брігена, з якої випливає, що це текст окремий від тексту, приписуваного Кониському. Не пояснює Шевчук і наявності в « Історії русів » термінів, ідей та настанов, які явно виказують початок XIX століття. Але якщо Оглоблин має рацію, Шевчук помиляється, і Худорба( Архип або інший член родини) справді автор тексту, використаного автором « Історії русів », то що саме вніс Худорба в « Історію русів »? Почнімо з питання про те, який період охоплювала « історія » Худорби. Оглоблин припускав, що 1769 рік, на якому завершується « Історія русів », міг бути також роком, на якому закінчувалася історична розповідь Худорби. Отже, в уявленні Оглоблина, ці дві історії мали ту саму верхню хронологічну межу. Чи справді це так? « Історія русів » має одну особливість, яка підважує цю гіпотезу, в усіх інших відношеннях цілком солідну. Родина Худорб, яка, згідно з Оглоблиним, займає центральне місце в Архиповому наративі, зникає зі сторінок « Історії русів » не в 1769-му, а на добрих шістдесят
282 Там само.— С. 293-298.
240