Час ти н а четверта. Незвичні підозрю вані
Ідеї Оглоблина проточилися навіть на сторінки книжки, « написаної » колишнім начальником Литвина, другим президентом України Леонідом Кучмою. Уродженець Новгород-Сіверщини Кучма в останній рік перебування на президентській посаді( 2004) видав книжку під назвою « Україна— не Росія ». Він з допомогою неназваних « співавторів » зробив короткий екскурс не тільки в історію України загалом, а й у минувшину своєї малої батьківщини. Ім’ я Оглоблина в книжці не згадано, але, підхопивши фразу Наталі Полонської-Василенко, товаришки по еміграції і близької приятельки Оглоблина, Кучма висновує, що новгород-сіверський патріотичний гурток таки існував. Він відзначив діяльність родини Полетик і Опанаса Лобисевича та припустив, що « Історія русів » може бути плодом колективних зусиль членів новгород-сіверського гуртка. Кучма, услід за Полонською-Василенко, Дмитром Дорошенком та Михайлом Драгомановим, імені якого у президентській книжці не згадано, вважав « Історію русів » твором першорядної ваги, який за впливом на формування української ідентичності можна порівняти з Шевченковим « Кобзарем ».
Другий президент України, крім усього іншого, вважав себе продовжувачем справи, розпочатої анонімним автором. «“ Історія русів” була розрахована на те, щоб нагадати читачам, що Україна— не Росія( через двісті років це доводиться робити знову!)»,— писав Кучма. Він підтримав ідею заснувати музей « Історії русів ». « Я запитую себе,— писав Кучма або його літературні альтер еґо,— чи не заслужила“ вічна книга України” власного музею? Музей, присвячений одній книзі,— велика рідкість у світі. У Новгороді-Сіверському, нагадаю, уже є музей“ Слова о полку Ігоревім”. Якщо музей“ Історії русів” буде створено, Новгород-Сіверський стане, можливо, єдиним містом у світі, що має відразу два таких музеї » 277.
Оглоблин міг би святкувати перемогу. Сам президент популяризує його ідеї. Нове покоління читачів може нарешті ознайомитися з ідеями, які він уперше висловив у статтях про « Історію русів », написаних під час війни, і розвинув у ході довгих дискусій з Наталею Полонською-Василенко в холодному й голодному Києві. Вийшла друком ще воєнних часів робота Оглоблина про автора « Історії русів ». Перевидано збірку статей « Люди старої України »,
277 Кучма, Леонид. Украина— не Россия.— М., 2004.— С. 112-114.
236