Розділ 11. Люди і місця
де він написав про новгород-сіверський патріотичний осередок і пов’ язав з ним « Історію русів ». До більшості цих реінкарнованих ідей поставилися некритично. У школах « Історію русів » проходять як твір української автономістської думки. Проте Оглоблин так і не навів переконливих доказів, що це не збіг обставин, і людям, яких він вважав членами новгород-сіверського гуртка, не просто випало одночасно жити і працювати в одному місті. Більшість фахових українських істориків аргументація Оглоблина розчарувала. Попри твердження таких високих політиків, як Кучма і Литвин, доказів, що новгород-сіверський гурток існував, вони так і не знайшли278.
Незважаючи на різне ставлення до гіпотези Оглоблина про новгород-сіверське коло патріотів, його припущення, що саме в цьому місті було написано « Історію русів », підхопили не тільки автори популярних синтез і довідників, а й більшість серйозних дослідників « Історії русів ». Ці висновки не просто здобули загальну підтримку, а й лягли в основу нової гіпотези, яка приписала авторство твору тісно пов’ язаному з Новгородом-Сіверським Архипові Худорбі. У передньому слові до перекладу « Історії русів », уперше опублікованого 1991 року та перевиданого 2001-Г0, Валерій Шевчук розвинув думку Оглоблина про зв’ язок між « історією » Худорби, яку згадано в листі Олександра фон Брігена Кондратію Рилєєву, Худорбами « Історії русів » і Худорбами села Комань під Новгородом-Сіверським.
« Чи не був рукопис Худорби, який нібито існував в одному примірнику, автографом“ Історії русів”?..»— питав Шевчук. « Розв’ язати на сьогодні це питання ми не можемо, хіба що подати таку цілком гіпотетичну картину »,— продовжував він. « Припустимо, що історія Худорби та“ Історія русів”— один і той-таки твір. У XVIII столітті, до смерті автора( а написав його А. Худорба, коли вийшов у відставку у [ і7 ] 90-х роках), він поширення не мав, тобто існував в одному примірнику— автор, написавши його, мав усі підстави остерігатися. Після його смерті, що сталася до 1810 року, з твору було знято кілька чи одну копію, яка чи які поширилися. Саме копіїсти поставили біля твору ім’ я Кониського( є копії без такого імені). Ці списки мали
278 Оглоблин О. « Історія Русів » // Дніпро.— 1991.— № 9.— С. 35— 49; Оглоблін О. До питання про автора « Истории Русов ».— К., 1998; Оглоблин О. « Люди старої України » та інші праці.— Остріг, 2000; Ільїн О. Чи існував Новгород-Сіверський патріотичний гурток? // Сіверянський літопис.— 1997.— № 6.— С. 125.
237