Ча с т и н а т р е т я. Ча с т и н и р е б у с а
нього козацького роду Олексій Мартос побував на могилі гетьмана в румунському містечку Галац. Через кілька років, найімовірніше десь 1819-го, якраз коли вийшла поема Байрона « Мазепа », Мартос записав у спогадах:
М азепа ум ер в отдал ен н ости от отечества своего, коего он защ ищ ал н е зави си м ость; он был друг свободы и за сие сто и т уваж ения п отом ства [...] Его не стало, и имя М алороссии и ее хр абры х казаков изгладилось из списка народов, хотя невеликих числом, но и звестны х своим сущ е ствован и ем и к онсти туц и ей. [...] К ром е други х до бр о детел ей, М азепа был друг наук: он увеличил в Киеве акад ем и ю в Братском м онасты ре, который им возобновлен и украш ен, снабдил ее библиотекою и редким и м ануск р и п там и. О днако осн овател ь акад ем и и и м н о ги х церквей и человеколю бивы х заведений еж егодно исправно проклинается в Воскресенье п ер вой недели Великого поста, вм есте с С тен ькою Разины м и ины м и ворам и и р азбой никам и. Но какая разность! П оследний был р азб ой н и к-свя тотатец, М азепа— п р освещ ен н ей ш и й, человеколю би- вейш ий человек, искусны й полководец и повелитель вольного, следовательно, счастливого народа261.
Якщо припустити, що погляди Мартоса поділяли також інші люди його кола, автор « Історії русів » опинився між двома протилежними інтерпретаціями вчинків Мазепи. У Вольтера головним мотивом дій гетьмана була особиста помста, а в Мартоса— боротьба за незалежність своєї країни. Анонімний автор « Історії русів » підтримав пояснення Вольтера: особиста образа і бажання помсти. Але ставлення автора до Мазепи не таке просте. З одного боку він засуджує дії Мазепи з огляду на те, що їх не сприйняла козацька старшина і простий народ. З другого— вважає, що люди, зокрема й козаки, були невігласами і просто погано розуміли, що робиться.
Автор писав після Французької революції і мусив судити героїв, залежно від того, наскільки їхні вчинки здобували народну підтримку. Незважаючи на декларації на зразок згаданого вище осуду Мазепи, це йому давалося нелегко. « Народ здешний,— пише автор
261 Записки инженерного офицера Мартоса о Турецкой войне в царствование Александра Павловича( 1806-1812). Сообщены А. А. Титовым // Русский архив.— 1893.— № 7.— С. 345. Про Олексія Мартоса див.: Кравченко В. Нариси з історії української історіографії епохи національного Відродження( друга половина XVIII- середина XIX ст.).— X., 1996.— С. 91-98. Про Івана Мартоса див.: Гофман И. М Иван Петрович Мартос.— Л., 1970.
220