Козацький міф Kozatskyi_mif_Istoriia_ta_natsiietvorennia_v_epokh | Page 221

Розділ 10. К о за ц ь к и й ск арб легенди важко зрозуміти без історичного контексту, в якому діяв гетьман; тут треба особливо врахувати повстання Івана Мазепи проти царя та вплив Полтавської битви (1709) на долю козацької держави і еліти. Як уже йшлося раніше, повстання Мазепи — найважливіша по­ дія в козацькій історії з часів Хмельниччини середини XVII століт­ тя. Мазепа спершу був вірним соратником царя, але восени 1708 року, в розпал Північної війни, перейшов на бік шведського короля Карла XII. Петро І велів оголосити Мазепі анафему. Анафему щ оро­ ку повторювали у всіх церквах гігантської країни, завдяки їй М азе­ па став найбільш зловісною фігурою в політичній та історичній уяві імперії. Цар навіть придумав орден Іуди, яким збирався нагороди­ ти старого гетьмана, коли того піймають. Петро виграв Полтавську битву, але Мазепу так і не спіймав. У наступних поколіннях його ім ’я стало синонімом державного зрадника, об’єктом спонуканої владою ненависті і навіть символом святокрадства — він начебто зрадив не тільки земну владу, а й християнську віру2б°. Ситуація почала мінятися на початку XIX століття, про що вже йшла мова на початку цієї книжки. Саме тоді Мазепа став героєм нової епохи романтизму. 1819 року поему «Мазепа» опублікував лорд Байрон, його надихнула Вольтерова «Історія Карла XII». Воль- тер переказував апокрифічну історію про те, як молодий Мазепа закохався у дружину польського шляхтича. Коли їхній роман ви­ крили, зраджений чоловік наказав прив’язати голого М азепу до коня і відпустити у степ. Мазепу нібито врятували козаки — вони спіймали коня і звільнили напівживого коханця. Так почалася ко­ зацька кар’єра Мазепи, яка привела його до гетьманської булави. Вольтерова історія — про кохання і честь. Він писав, що Мазепа п е­ рейшов на бік Карла XII, бо не міг забути ще однієї образи — від Петра І. Сюжети Вольтера подобалися читачам XIX століття. Байрон і Пушкін обігрували їх, кожен на свій лад. В Україні захоплення особою опального гетьмана мало інші джерела і набуло інших форм. 1810 року, через сто років після Пол­ тавської битви, молодий офіцер російської армії і нащадок дав­ 260 Про анафему Мазепі див.: Kizenko, Nadieszda. The Battle of Poltava in Imperial Liturgy// Poltava 1709: The Battle and the Myth / Ed. Serhii Plokhy. — Cambridge, Mass., 2011. 219