Розділ 9. Як ц е б у л о з р о б л е н о?
чи з передмови, одне з головних завдань « Історії русів » полягало у розвінчанні « нелепостей и клевет » польських і литовських авторів, а також їхніх українських епігонів. Анонімний автор застановився довести, що українські землі осадили руські князі, а не польські королі; що Малоросія вела з Польщею численні битви за свободу, об’ єдналася з російською державою добровільно та мала отримати за подвиги і геройство « должную справедливость ». Чи могла Гадяцька унія вписатися в таку історіографічну схему? 252
Для тих, хто знайомий зі справжньою історією підписання угоди та її текстами, Гадяцька унія постає в « Історії русів » у дуже несподіваному вигляді. Анонімний автор подає найнеймовірнішу картину укладання договору. По-перше, ми дізнаємося, що хоч угода і спиралася на Гадяцькі статті, переговори йшли насправді не в Гадячі, а в містечку Заслав( Заславль) на міжнародному конгресі, куди прибули представники великих європейських держав. По-друге, головним ініціатором унії з українського боку був не Іван Виговський, а Юрій Хмельницький, який нібито і втратив булаву через те, що погодився на умови унії. Поданий в « Історії русів » текст угоди розходився і з історичними списками, і з викладом унії в польських і козацьких джерелах.
Згідно з « Історією русів », у договорі йшлося передусім про права і привілеї руської нації, а не про гетьмана чи козацьку державу— саме ці дві теми традиційно займали головне місце в розповідях про унію в козацьких літописах. Гадяцькі умови, за « Історією русів », зводилися до наступного: народ руський походив з того самого сарматського племені, що й польський, і користувався під владою короля тими самими правами. « Верховним начальником » визнається козацький гетьман, він же командує військом і носить титул князя руського або сарматського. Право обирати гетьмана і воєвод належить винятково місцевій козацькій еліті(« рыцарству »), інородці не допускаються. Договір гарантував « рыцарству и народу рускому » рівні права з поляками і литовцями, а « религия католическая руская или греческая » отримувала рівні права з « религиею католическою римскою или польскою » 253.
Анонімний автор явно захоплювався саме цими « Гадяцькими статтями ». Він повертався до них знову і знову, коли писав про дру
252 Исторія Русовъ.— С. 4. 253 Там само.— С. 143-145,150,157,170.
209