Ча с т и н а т р е т я. Ча с т и н и р е б у с а
що Юрій Хмельницький став ченцем в якомусь іншому монастирі, крім Канівського. Зайве й казати, що жодних відомостей про постриг Юрія Хмельницького в якому-небудь православному монастирі під Каневом чи Лубнами до нас не дійшло. Це абсолютна вигадка, точніше, результат історичної « реконструкції » анонімного автора, який хотів утвердити автентичність і надійність « Історії русів » як історичного джерела250.
З усіх подій, про які розповідає автор « Історії русів », мабуть, найкраще методи « реконструкції » козацької минувшини ілюструє його версія обставин підписання Гадяцької унії, яку він тісно пов’ язує з тим-таки Юрієм Хмельницьким. У вересні 1658 року наступник Богдана Хмельницького гетьман Іван Виговський дав згоду на підписання договору з послами Речі Посполитої, який передбачав створення триєдиної Речі Посполитої у складі Королівства Польського, Великого князівства Литовського і Князівства Руського, яке очолював гетьман. Гадяцька унія— апогей старань поміркованого крила польської і української еліти, втілення мрій і надій руської( української і білоруської) шляхти першої половини XVII століття. Одначе компроміс, втілений в унії, не підтримали впливові політичні сили з обох сторін. Сейм Речі Посполитої ратифікував текст мирного договору з кількома важливими винятками, але навіть у такій формі його не сприйняла значна частина польської еліти: вона не могла змиритися з тим, що православні козаки матимуть рівні права з католицькою шляхтою. З українського боку унію не підтримали деякі козацькі старшини та прості козаки, адже вона наділяла правами у новому Руському князівстві обмежене коло української шляхти і козацьких старшин коштом козацьких мас і селянства, які мусили повернутися під владу панів251.
Зайве казати, що Гадяцька унія отримала добру порцію критики від українських істориків. Але автор « Історії русів », як не дивно, до них не належав. « Історія русів » прикметна тим, що сильно вплинула на поширення позитивного образу унії і заклала основи « гадяцького міфу » в українській історіографії. Тут автор мусив якось розібратися з власними антипольськими настановами. Судя
25 ° Исторія Русовь.— С. 30-31,55,156. 251 Lipiński, Wacław( Липинський, В’ ячеслав). Z dziejów Ukrainy.— K.-Kraków, 1912.— S. 588-617; Яковлева, Тетяна. Гетьманщина в другій половині 50-х років XVII століття. Причини та початок Руїни.— К., 1998.— С. 305-323 *
208