Ч а с т и н а т р е т я . Ч а с т и н и р е б у с а
ге гетьманство Юрія Хмельницького, про те, як турки нарекли його
князем сарматським, про обрання на гетьмана Михайла Ханенка.
Покликаючись на Гадяцькі чи то пак Заславські статті, автор щ о
разу нагадував: їх схвалили і гарантували посли великих держав.
Захоплення автора пояснити неважко, адже не тільки Заславський
конгрес, а й більша частина гадяцького тексту — вигадка його ав
торської уяви. Гадяцькі статті у том у вигляді, в якому вони фігуру
ють в «Історії русів», не мали нічого спільного з унією 1658 року. їх
нім джерелом став Зборівський договір 1649 року, який з’являється
у друкованій версії твору на сто сторінок раніше за Гадяцьку унію.
Але й цей текст не сильно нагадував справжній Зборівський мир254.
Навіщо треба було вигадувати історичний докум ент на основі
тексту, цитованого в цьому ж творі раніше? Схоже, що анонімний
автор вважав себе ретельним дослідником історичних фактів, а не
банальним плагіатором. Спробуймо зрозуміти його логіку. Його
джерела казали, що Гадяцькі статті сперш у запропонував Богдан
Хмельницький. Мало того, Грабянка, літопис якого анонімний ав
тор міг знати через скорочені списки, говорив, що це були «відомі»
статті Хмельницького. Схоже, що єдині відомі статті старого геть
мана, які міг знайти анонімний автор, — Зборівські. Він докладно
описав переяславські переговори, але текст договору підсумував у
кількох стислих реченнях. Відтак він використав наявний апокри
фічний текст Зборівського договору для реконструкції Гадяцьких
статей. На його думку, Гадяцькі статті мали бути вигідніші для ко
заків, ніж попередні Зборівські. Він їх відповідно «поліпшив». Самі
переговори переніс з провінційного Гадяча у більш престижний в
його епоху Заслав. Цей населений пункт короткий час був столицею
Ізяславського намісництва ( і 793“ і 795) і виглядав достатньо важли
вим містом, щоб приймати у XVII столітті міжнародний конгрес.
У читача «Історії русів» XIX століття могло скластися вражен
ня, що Гадяцький договір дав руському народові більше території,
ніж Зборівський, сильнішого гетьмана з ширшими, майже неза
лежними повноваженнями у воєнний час і набагато сильнішу стар
шину, яка позбавила низових запорожців права обирати гетьм а
на і урядників. Чисельність козаків і статус руського народу в Речі
Посполитій при цьому не змінилися порівняно зі Зборовом. Єди
254 Там само. — С. 94-95.
210