Розділ 6. Київський р у к о п и с
Шелеста « Україна наша Радянська », написана, зрозуміло, літературними рабами з українського ЦК. Шелеста звинуватили у відході від ленінських принципів національної політики, применшенні класового чинника в історії та ідеалізації козацтва в найгірших традиціях « української буржуазної » історіографії. Нове українське керівництво сигнал зрозуміло і фактично заборонило подальші дослідження козацької історії і культури— воно сприймало козацтво як символ суто української національної ідентичності і політичної незалежності.
Після відставки Шелеста з інституцій Академії наук усунули « козакофілів ». Жертвами чисток став і Федір Шевченко, його кандидатуру зняли з виборів в академіки. Шевченка усунули з посади директора Інституту археології, але лишили на дослідницькій посаді в Інституті історії. Іншим пощастило менше. З Інституту історії звільнили Олену Апанович, фахівця з військової історії козацтва та історії Гетьманату. Один час вона була без роботи, потім влаштувалася у відділ рукописів бібліотеки Академії наук. Втратив посаду в Інституті історії і упорядник « Літопису Самовидця » Ярослав Дзира, він не міг влаштуватися за фахом аж до 1980-х років. Науковців, звільнених з Академії наук на початку сімдесятих років, звинуватили в націоналістичних ухилах. Федору Шевченку закидали симпатії до українського націоналізму і сіонізму— в тодішньому Радянському Союзі це була дуже небезпечна суміш гріхів172.
Після погрому початку сімдесятих років серйозні дослідження козацької історіографії стали майже неможливі. Машинопис, знайдений на квартирі Оглоблина в листопаді 1943-го, привернув увагу Шевченка до « Історії русів » і допоміг повернути пам’ ятку в історіографічний дискурс, але його не було опубліковано, і він не увійшов у тодішній науковий обіг. Усе, що читачі в Радянській Україні знали
172 Про політичну й адміністративну кампанію боротьби з українським націоналізмом у 1970-х роках і долю української інтелігенції, яка стала мішенню влади, див.: Курносов, Юрій. Інакомислення в Україні( бо-ті— перша половина 8о-х рр. XX ст.)— К., 1994); Касьянов, Георгій. Незгодні: Українська інтелігенція в русі опору 1960-80-х років.— К.: Либідь, 1995; Русначенко, Анатолій. Розумом і серцем: Українська суспільно-політична думка 1940-1980-х років.— К., 1999; Бажан О., Данилюк Ю. Український національний рух: Основні тенденції і етапи розвитку( кінець 1950-х— 1980-ті рр.)— К., 2000; Данилюк, Юрій. Опозиція в Україні: друга половина 50-х— 8о-ті рр. XX ст.— К., 2000.
Ф