Ч а с т и н а д р у г а . П о х о л о д н о м у с л і д у
про «Історію русів», спиралося передусім на дореволюційні дослі
дження. Відсутність незалежних розвідок про «Історію русів» і фак
тична заборона досліджувати козаччину спричинилися до того, що
ця пам ’ятка перетворилася на те, чим була на початку XIX століття,
ще до того, як науковці почали вивчати текст: загадкова і майже
містична розповідь про «справжнє» минуле України, яке прихову
ють від українських читачів зловорожі сили у Москві. Варіант статті
Оглоблина про авторство «Історії русів», що його у травні 1942 року
історик презентував приятелям, було знайдено в київських архівах
і опубліковано окремою брошурою лише 1997 року, на ш остому році
незалежності України. Цей текст ще не мав «державницького» за
барвлення, притаманного емігрантським творам Оглоблина, і силь
но посприяв звільненню «Історії русів» з обіймів новітньої роман
тичної міфології173.
173
Про публікацію оглоблинського маш инопису 1942 року див.: Толочко, Олексій.
О. П. Оглоблин та його монографія про автора «Історії русів» // Київська старови
на. — 1997. — № 6. — С. 67-68; Оглоблин О. До питання про автора «Історії Русів» //
Там само. — С. 69-94. Пор.: Оглоблін О. П. До питання про автора «Истории Ру
сов». — К.: Інститут історії НАНУ, 1998.