особи зліва теж пересувається на один стілець вправо зі словами „ я також ‖, і потім ще третя особа пересідає на вільний стілець справа від неї / нього зі словами „ я заєць ‖. На цей вільний стілець, що залишився після такої маніпуляції особа, що стоїть у колі, не має права сідати. Натомість туди має пересісти людина з кола – не має значення, звідки і хто – якийсь доброволець. На вільне крісло, яке залишилося після перебігання такої людини, особа з кола вже має право сісти. Але сусід зліва крісла, що звільнилося, щоб не вийти в коло, має встигнути зайняти вільне крісло швидше, ніж особа з кола. І робить це зі словами „ я їду ‖. Відповідно, його сусід зліва теж має встигнути на крісло, що звільнилося, швидше, ніж особа з кола – зі словами „ я також ‖, а третя особа – зі словами „ я заєць ‖. Якщо хтось плутає свої слова – то стає в коло. Крісло, яке звільнилося після того, не може бути зайнятим особою з кола – воно розігрується. На нього знову може сісти тільки якась людина, що сидить – і тим самим звільнити крісло, на яке особа з кола вже може сісти – але цього не має дати їй зробити сусідка Людини, яка перебігла на інше крісло та двоє її сусідів.
Вітром здмухнуло – усі сідають в коло на стільцях. Одна людина не має стільця і стоїть у центрі кола. Він / вона каже „ Вітром здмухнуло всіх( у кого)...‖ – і тут, відповідно до оточення, називає якусь рису чи предмет, що об’ єднує кілька осіб – наприклад, „ Вітром здмухнуло всіх блондинок /-нів ‖, „ Вітром здмухнуло всіх, у кого волосся коротше, ніж у мене ‖, „ Вітром здмухнуло всіх, хто любить зелений колір ‖, „ Вітром здмухнуло всіх, хто в кросівках ‖, „ Вітром здмухнуло всіх учителів ‖ тощо. Люди, яких стосується ця фраза, мають встати зі своїх стільців і помінятися місцями. В цей час особа, яка стояла в колі, намагається сісти на якийсь із стільців, що у процесі звільнився. Особа, що залишилася без стільця, стає в середині кола й пропонує свій варіант „ здмухування ‖ вітром.