Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник Diiachi_Ukrainskoi_Tsentralnoi_Rady_Biohrafichnyi_ | Page 94

Після проголошення IV Універсалу В. Єщенко був затверджений на посаді
міністра шляхів сполучення УНР, проте невдовзі вдався до демісії. В. Голубович
1 ЗЛУ. 1918 р. доповідав на Раді Народних Міністрів про згоду В. Єщенка обійняти
знову цю посаду, а вже 15.1 V. 1918 р. його було затверджено міністром шляхів
сполучення. За Української Держави очолював департамент Міністерства шляхів.
Подальша його доля невідома.
ХІХУКОВСЬКИЙ Олександр Тимофійович (1884, с. Йозифівка Поділь-
^■ ^ської губ. — 1925?) — військовий і політичний діяч; член Централь­
ної Ради і Українського генерального військового комітету, військовий
міністр УНР.
Біографічні дані про життя О. Жуковського обмежені. У 1917 р., напередодні
революції, служив на Західному фронті у чині полковника російської армії, був
там одним із керівників українського військового руху. Разом із С. Петлюрою був
делегований на І Всеукраїнський військовий з’їзд. На II Всеукраїнському військо­
вому з’їзді обраний до УГВК та кооптований до складу УЦР. За політичними
переконаннями належав до УПСР (центральна течія) і був одним із провідників
партії. Мала Рада 10.VIII.1917 р. відрядила його разом із полковником О. Пиль-
кевичем і прапорщиком М. Полозом до генерального штабу російської армії як
представників УЦР для «полагодження справ українського війська».
На пропозицію С. Петлюри О. Жуковський 8.XI. 1917 р. був затверджений
товаришем генерального секретаря військових справ. З 29.1.1918 р. йому також
було доручено виконання обов’язків військового міністра. Одним із перших його
розпоряджень можна вважати наказ про створення інституту військових губерн­
ських і повітових комендантів, які за умов більшовицького наступу репрезентува­
ли владу на місцях і підпорядковувались безпосередньо військовому міністерству,
що фактично означало військовий стан в Україні. Разом із В. Голубовичем і
П. Христюком О. Жуковський 23.11.1918 р. підписав заклик «До всієї людності
УНР», у якому наголошувалось, що німецькі війська прийшли н а Україну для
допомоги «українським козакам, котрі завзято боронять нашу державу, землю і
волю». О. Жуковський командував парадом збройних сил УНР в Києві
2.ІІІ.1918 р. і зустрічав німецькі війська, які увійшли до міста. 9.ІІІ.1918 р. йому
були доручені обов’язки міністра морських справ, а 22.111.1918 р. Рада Народних
Міністрів затвердила його на посаді військового міністра УНР. О. Жуковський
підписав 17.IV.1918 р. наказ про призначення командирів восьми українських
корпусів, який став одним із перших заходів в організації української регулярної
армії.
Під час гетьманського перевороту він був заарештований німецькою військо­
вою владою за нібито причетність до справи викрадення банкіра Ю. Доброго.
І хоча на суді О. Жуковський зумів довести безпідставність звинувачення, проте
був засуджений до дворічного ув’язнення у Лук’янівській тюрмі. За Директорії
командував Окремим кордонним корпусом і на початку 1919 р. був призначений
начальником залоги у Кам’янці-Подільському. Разом з М. Ткаченком і В. Чехів-
ським вдався до спроби спрямувати політику УНР на шлях співпраці із більшо­
вицькою владою. З цією метою вони створили Комітет порятунку республіки,
який підтримав владу рад. Однак ця акція була зліквідована військовими
формуваннями УНР.
93