Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник Diiachi_Ukrainskoi_Tsentralnoi_Rady_Biohrafichnyi_

ником М. Порша був С. Петлюра. У травні 1905 р. дискусія, що до того точилась на сторінках преси, стала предметом конференції РУП. С. Петлюра нелегально прибув до Києва, де відбувалася конференція, і, за словами М. Порша, виявив «сміливість у вирішенні складних справ та непохитну віру в українську націо нальну справу». Після конференції С. Петлюра став провідним діячем партії, повернувся до Львова, де впродовж 1905 р. редагував партійний часопис «Селя нин». Під час перебування у Львові він познайомився і тісніше зблизився з багатьма українськими галицькими діячами, особливо М. Грушевським, І. Фран ком, В. Гнатюком, співробітничав у «Літературно-науковому віснику», «Записках НТШ», «Волі», відвідував лекції підпільного українського університету. Втративши із поля зору С. Петлюру, російська поліція ще в жовтні 1904 р. розіслала по Росії циркуляр із його характерними прикметами. Завдяки тому документові зберігся точний антропометричний опис Петлюри: «зріст 166 см, будова тіла середня, зовнішність інтелігентна, серйозна, має звичку відставляти ліву ногу вперед і тримає руки попереду, волосся на голові русяве, довге, пряме, проділ із правого боку, на бровах і вусах також русяве, борідка рідка, рудувата, очі сірі великі, короткозорий; за вечірнього освітлення читає за допомогою окулярів; череп правильний, круглий,... лоб плоский, високий, ніс прямий,... обличчя видовжене». До жовтня 1905 p. С. Петлюра не мав легальних можливостей повернутися на Наддніпрянську Україну, де кипіла революція, але після амністії, пов’язаної із царським маніфестом, він поспішив додому. У грудні 1905 р. в Києві і Полтаві відбувся II з’їзд РУП, який спричинився до зміни назви партії — УСДРП — та ухвали її програми. С. Петлюру було обрано до ЦК УСДРП. У січні 1906 р. він разом із М. Поршем та П. Понятенком виїхав до Петербурга, де мав редагувати центральний теоретичний орган партії — місячник «Вільна Україна». Вийшло всього шість чисел «Вільної України», після чого видання припинилося. Улітку 1906 p. С. Петлюра повернувся до Києва, де Є. Чикаленко готував видання щоденної української газети «Рада», яка мала заступити заборонену «Громадську думку». Перше число «Ради» вийшло 15.IX.1906 р. За рекомендацією М. Грушев- ського на посаду секретаря редакції Є. Чикаленко запросив С. Петлюру, який тоді вже був доволі вправним журналістом, маючи досвід чотирьох років активного співробітництва з багатьма демократичними українськими й російськими видання ми. У «Раді» зібрався сильний журналістський колектив: Б. Грінченко, М. Пав- ловський, М. Грушевський, Д. Дорошенко, Л. Старицька-Черняхівська, С. Єфре- мов. Здавалося, що С. Петлюра, який у середовищі соціал-демократів завжди обстоював національні позиції, знайде в них близьких по духу людей. Проте цього не сталося. Є. Чикаленко згадував: «Секретар С. Петлюра, есдек, якось не пасував до нашої компанії, все держався осторонь, наче «на службі у капіталу». Соціал-демократична, марксистська догматика з її класовою теорією боротьби мали надто міцний вплив на С. Петлюру, щоб він міг на той час національне поставити вище класового. Завжди перше в нього підпорядковувалось останньому. Це впало в очі С. Єфремову, який записав до свого щоденника: «Петлюру я знав либонь із 1905 року. Ближче до нього придивився року 1907, коли він був за секретаря «Ради». І ближча знайомість була не на його користь. Багато було в ньому тоді есдечівського духу — хвастливості, доктринерства і несерйозності. Були й неправильні штучки, через які довелося йому одмовити від секретарюван ня в «Раді». «Есдечівський дух» С. Петлюри повною мірою реалізувався в новому партій ному виданні — щотижневій газеті «Слово», яку після свого III з ’їзду УСДРП 53

Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник Diiachi_Ukrainskoi_Tsentralnoi_Rady_Biohrafichnyi_ | Page 54