демократична хліборобська партія, у створенні якої брали участь брати Шемети, висунула кандидатуру В. Шемета до Українських Установчих зборів по полтавському виборчому округу.
Протягом 1919— 1923 рр. В. Шемет був співробітником ВУАН, працював у Комісії для складання словника живої української мови, збирав народні технічні терміни столярства, теслярства, будівництва тощо. Звинувачений в « націоналістичних нахилах », змушений був залишити роботу в академії, працював, зокрема, в установах Цукротресту.
Помер у Києві. Похований на Байковому кладовищі.
І І ІИНКАР Микола Іларіонович(?— 1920)— військовий діяч; член Центральної Ради та Всеукраїнської ради військових депутатів.
До революції 1917 р.— штабс-капітан 2-го Фінляндського стрілецького полку 7-ї армії Південно-Західного фронту.
У червні 1917 р. як представник українізованої частини полку був делегований на II Всеукраїнський військовий з’ їзд, де його обрали до Всеукраїнської ради військових депутатів та кооптували до складу УЦР. Був членом комісії для розроблення наказу Генеральному Секретаріатові. У новоствореному Генеральному секретарстві військових справ обіймав посаду завідувача оперативного відділу. З 18. ХІІ. 1917 р. командував Київською військовою округою, у січні 1918 р.— військовими частинами УЦР на протибільшовицькому фронті.
Позапартійний соціаліст, у 1918 р. приєднався до лівого крила УПСР. Влітку 1918 р. організував 15-тисячний військовий загін на Звенигородщині і командував збройним виступом проти німецьких військових сил та гетьманської адміністрації. Військові повстанські загони М. Шинкаря 30. ХІІ. 1918 р. захопили Полтаву, де ліквідували гетьманську владу. У 1919 р. М. Шинкар розпочав на Полтавщині повстання проти влади Директорії УНР. Захоплений військами П. Болбочана, втік із полону. У 1920 р. загинув під Уманню в бою проти Армії УНР.
І І ІРАГ Ілля Людвигович( 23. VII. 1847, Седнів Чернігівської губ.— 11. IV. 1919, Чернігів)— громадсько-політичний діяч, адвокат; член
Центральної Ради.
Народився у сім’ ї лікаря, німця за походженням, який одружився із українкою із роду Колодкевичів. Початкову освіту набув у родині поміщиків Лизогубів, відомих своєю високоосвіченістю та вільнодумством. Дитячі роки минули в Седневі, де батько мав лікарську практику. Від 1865 р. І. Шраг навчався на медичному, згодом— на юридичному факультетах Петербурзького університету. За участь у студентських заворушеннях 1869 р. його було виключено із університету та вислано на батьківщину під нагляд поліції. Склавши іспити на юридичному факультеті Київського університету, невдовзі захистив кандидатську дисертацію і здобув магістерський ступінь.
У Києві познайомився із М. Лисенком, О. Кониським, В. Антоновичем. « З початку 90-х років,— згадував він,— я почав наближатися до українського руху, який, нарешті, цілком захопив мене ». О. Лотоцький, його близький
195