знайомий, писав, що І. Шраг— одна « з найвизначніших осіб в історії українського руху взагалі. В історії духовного його зросту бачимо, як у свідомості українських душ другої половини XIX ст. перехрещувалися та боролися між собою найрізнорідніші впливи, поки українська стихія, звідусюди поборювана, таки не перемагала єдиною силою свого внутрішнього змісту ».
Ділову кар’ єру розпочав на посаді діловода чернігівської управи. Працював помічником присяжного повіреного, згодом— присяжним повіреним. Обирався на різні посади у міській та повітовій думах, земському зібранні, Чернігівській губернській земській управі, виконував делегатські обов’ язки на різних з’ їздах загальногромадського характеру, очолював Чернігівську українську громаду Всеукраїнської загальної організації. « Маючи всі зовнішні дані для публічних виступів— талант промовця, чарівний баритоновий голос, імпозантну постать,— згадував О. Лотоцький,— він із великим успіхом виступає в обороні ріжних українських справ, головно в земстві, в міській думі, на ріжних з’ їздах. Серед тих справ були— доклади в губерніяльному земстві про заведення української мови в школі, про конечність прийняття земством музею Тарнавського, про скасування обмежень із українського театру— на з’ їзді сценічних діячів у Москві, а найголовніше— поставлення справи української автономії на з’ їзді земських діячів у Москві 1905 р.» У лютому 1905 р. І. Шраг був у складі української делегації, яка мала аудієнцію у голови кабінету міністрів С. Вітте для подання доповідної записки про скасування обмежень українського слова.
У 1906 р. І. Шраг був обраний депутатом І Державної Думи від Чернігівщини. Як голова української фракції, що налічувала 44 депутати, брав найактивнішу участь у парламентській роботі та згуртуванні депутатів-українців, його також обрано заступником голови Союзу автономістів. Він був одним із авторів проекту засад автономії, винесеного на розгляд Думи. За того часу 1. Шраг друкувався у часописах: « Украинский вестник », який видавала українська фракція, « Записки НТШ », « Літературно-науковий вісник », « Рада ». За підписання « Виборзької відозви » І. Шраг, як і інші депутати, що висловили свій протест проти розпуску Думи, був засуджений до тримісячного тюремного ув’ язнення та позбавлений адвокатської практики. Повернувшись до Чернігова, продовжував активну громадську діяльність, брав участь у роботі Чернігівського товариства « Просвіта », друкувався в « Земском сборнике »( Чернігів), « Юридическом вестнике »( Київ) та інших часописах. Його було обрано мировим суддею, головою чернігівського суду. Він був членом УРДП, брав діяльну участь у створенні ТУП.
Після Лютневої революції І. Шраг— у центрі українського політичного життя Чернігова. За його головування 7. III. 1917 р. міський осередок ТУП провів свої перші легальні збори, а в квітні реорганізований у громаду Союзу українських автономістів-федералістів. Із червня І. Шраг— член УПСФ. Його високий авторитет дав змогу створити в Чернігові єдиний блок українських політичних сил, який блискуче виграв вибори до міської думи. Газета міської ради робітничих депутатів змушена була визнати, що така перемога була насамперед пов’ язана із особою І. Шрага: « Це ім’ я настільки популярне в місті, що достатньо було чернігівському обивателю... сказати, що в списку блоку на першому місці І. Шраг, як цей обиватель охоче виявив готовність голосувати за національний блок ».
І. Шраг входив до виконкому Чернігівської губернської ради об’ єднаних громадських організацій. На Всеукраїнському національному конгресі його обрали членом УЦР. « Для його здібностей та життєвого досвіду повставали широкі перспективи,— писав О. Лотоцький,— але похилий вік— понад 70 літ— не дозволив йому взяти активнішої участі в державному будівництві ». Одначе, за
196