Напередодні гетьманського перевороту був призначений Радою Міністрів УНР членом української делегації на переговорах із РСФРР. Соратник і політичний однодумець М. Грушевського, 1919 р. разом із ним у емігрував до Відня. Входив до Закордонної делегації УПСР,— « віденців ». В Австрії продовжив навчання у Віденському політехнічному інституті( 1920— 1921).
У вересні 1921 р. разом із М. Шрагом приїздив до Харкова, де провадив переговори із головою Раднаркому УСРР X. Раковським про повернення в Україну частини політичних діячів і науковців за умови легалізації УПСР. Через рік( 1922) повернувся в Україну. Викладав теоретичну механіку й опір матеріалів у 3-й Харківській профшколі архітектурно-будівельного фаху. У 1927 р., після захисту дипломної роботи на відділенні будівництва Харківського технологічного інституту, навчався там в аспірантурі на кафедрі інженерно-будівельних наук по секції технічної механіки. Тоді саме одержав посаду керівника секції промисловості будівельних матеріалів Держплану УСРР.
На початку 1931 р. був заарештований у справі т. зв. Українського національного центру і 1932 р. отримав шестирічний термін позбавлення волі. Коли термін закінчувався, постановою Особливої наради при наркомі внутрішніх справ СРСР 2. VI. 1937 р. його було вдруге засуджено на п’ ять років. За вироком УНКВС Івановської області М. Чечеля було розстріляно.
и И Ж Е В С Ь К И Й Дмитро Іванович( 23. III. 1894, Олександрія Херсонськ о ї губ.— 18. IV. 1977, Гейдельберг)— громадсько-політичний діяч, філософ, історик літератури; член Центральної і Малої Рад.
Народився в сім’ ї військовослужбовця. Нащадок старовинного шляхетського роду. Освіту здобув в Олександрійській гімназії, після закінчення якої( 1911) вступив на фізично-математичний факультет Петербурзького університету. У 1912 р. з’ явились його перші наукові публікації із астрономії, зокрема в часописах « Астрономическое обозрение », « Известия Русского общества любителей мироведения » та ін. Північний клімат шкодив його здоров’ ю, і Д. Чижевський змушений був повернутися в Україну, 1913 р. перевівшись на історично-філологічний факультет Київського університету.
За того часу його приваблювали соціал-демократичні ідеали. Виїздив 1915 р. на Катеринославщину, де у промислових районах провадив активну пропаганду. За це був заарештований напередодні Лютневої революції, яка врятувала його від тюремного ув’ язнення. У 1917 р. вступив до РСДРП( меншовиків), був обраний секретарем виконкому Київської ради робітничих депутатів. У Малій Раді 11. VII. 1917 р. вперше взяли участь представники національних меншин. Д. Чижевський отримав мандат від фракції РСДРП( меншовиків). У справі земельної реформи, яка обговорювалась на Восьмих Загальних зборах УЦР, виступив із гострою критикою запропонованого земельного закону. Як українець, вважав прогресивним явищем повалення « тюрми народів », але водночас від фракції РСДРП( меншовиків) виступив на Малій Раді проти проголошення IV Універсалу. Також голосував проти ратифікації мирного договору, підписаного українською делегацією у Бересті-Литовському. На засіданні Малої Ради 14. III. 1918 р. наголошував, що ратифікація передчасна, оскільки війну ще не закінчено і Україна може бути знову втягнена у війну.
183