до відставки із посади прем’ єра. У березні 1919 р. він був одним із засновників Комітету охорони республіки в Кам’ янці-Подільському. У 1920 р. брав участь у створенні УКП( незалежних).
Був дорадником митрополита УАПЦ В. Литовського, очолював ідеологічну комісію УАПЦ, а також був благовісником( проповідником) Всеукраїнської православної церковної ради й організатором пастирських курсів у Києві.
У 1920-х рр. В. Чехівський працював в Історично-філологічному відділі ВУАН, був професором Київського медичного інституту, Київського політехнікуму та Соціально-економічних курсів.
Був заарештований 29. VII. 1929 р. у сфабрикованій НКВС « справі СВУ » як член « бюро » цієї організації. Засуджений до 10 років ув’ язнення. Відбував покарання на Соловках.
Розстріляний за вироком УНКВС Ленінградської області.
Ш ЕЧЕЛЬ Микола Флорович( 1891, Волинь— 9. XI. 1937, Іванівська ^ о б л.)— політичний і громадський діяч, інженер; член Центральної і Малої Рад, секретар Центральної Ради.
Народився в сім’ ї робітника цукроварні. Середню освіту здобув у Житомирській гімназії. У 1910 р. внаслідок переслідування поліцією за політичну діяльність змушений був виїхати до Петербурга, де вступив на кораблебудівний відділ політехнічного інституту. Через рік перевівся до Петербурзького інституту інженерів шляхів сполучення. Приєднався до місцевої української студентської громади, осередку ТУП. О. Лотоцький називав його одним із лідерів української студентської громади шляховиків. Та закінчити інститут М. Чечелю не вдалося.
Лютнева революція кардинально змінила його плани. Як активний український громадський діяч він увійшов до Української національної ради Петрограда. У складі української репрезентації 17.111.1917 р. зустрівся із прем’ єрміністром Тимчасового уряду Г. Львовим, якому був переданий меморандум з українськими вимогами, що не потребували ухвали Установчих зборів. Після Всеукраїнського національного конгресу як представник студентських організацій М. Чечель був 9.1 V. 1917 р. дообраний членом УЦР. На П’ ятих Загальних зборах УЦР( 27. VI. 1917) увійшов до її Президії як секретар. Наступного дня його було обрано членом комісії УЦР для розроблення проекту статуту автономії України. Працював також у комісії для вироблення наказу Генеральному Секретаріатові стосовно військових справ.
За політично-партійною приналежністю— український есер. На II всеукраїнському з’ їзді партії( 15— 19. VII. 1917) став членом ЦК УПСР. Мала Рада 9. ІХ. 1917 р. обрала дев’ ять делегатів на Демократичну нараду у Петрограді, серед яких був і М. Чечель. Балотувався на виборах до Всеросійських Установчих зборів і став депутатом від блоку українських соціалістичних партій. Виступаючи 21. ХІ. 1917 р. на засіданні Малої Ради із приводу укладання договору про перемир’ я або мир, наголошував, що Україні доведеться у цьому питанні « стати на позицію цілком незалежної держави ». « Досі в Росії нема того центрального правительства, яке б могло заключити бажаний мир..,— підкреслював він,— не вагаючись ми повинні, здійснюючи свої державні права, вступати в мирові переговори, а не чекати поки утвориться центральне правительство в Росії ».
182