риства « Просвіта », Українського клубу , клубу « Родина » брав участь у багатьох культурницьких заходах , виступав із лекціями у Лук ’ янівському та Троїцькому народних будинках , у театрі Соловцова . У 1908 р . Стешенки відродили традиційний український вертеп , вистави якого відбулись у Києві та на Чернігівщині . Вертеп викликав зацікавлення громадськості Москви і був подарований одному із московських музеїв .
У 1908 p . І . Стешенка як талановитого дослідника обрали секретарем , згодом — товаришем голови Українського наукового товариства у Києві . У той час з ’ явилися його грунтовні наукові дослідження « Історія української драми », « Проби біографії й оцінки діяльності П . Куліша ». На запрошення академіка Російської академії наук О . Шахматова брав участь у написанні нарису історії української літератури XIV — XVIII ст . для енциклопедії « Украинский народ в его прошлом и настоящем ». Його статті , присвячені творчості О . Стороженка , М . Гоголя , Лесі Українки , Панаса Мирного , М . Старицького , М . Коцюбинського та інших , друкувались у « Записках НТШ », « Записках Українського наукового товариства », « Літературно-науковому віснику », « Дзвоні », « Сяйві ». У 1909 р . видавництво « Час » випустило за його редакцією українсько-російський словник , укладений ним разом із дружиною .
У 1913 — 1914 pp . українські педагоги і культурні діячі — С . Русова , В . Прокопович , Д . Антонович , М . Біляшівський , подружжя Вілінських та інші видавали педагогічний часопис « Сяйво ». Одним із редакторів журналу був І . Стешенко . У 1915 p ., з відкриттям у Києві Тетянинської гімназії для біженців , обійняв посаду її директора . То була одна з перших українських гімназій Києва , оскільки її влаштували члени клубу « Родина » і товариства « Юг » спеціально для дітей галичан , насильно вивезених до Києва під час окупації Галичини російською армією .
Наукові дослідження І . Стешенка того періоду були присвячені життю і творчості Т . Шевченка . У 1914 — 1918 pp . вийшли друком його грунтовні дослідження « Т . Шевченко яко великий мистець слова » ( 1914 ), « До характеристики творчості Т . Г . Шевченка » ( 1915 ), « Російсько-українські паралелі в творчості Шевченка » ( 1916 ), « Життя і твори Тараса Шевченка » ( 1918 ).
У 1917 p . І . Стешенко опинився у вирі політичних подій . Він був активним учасником створення Української Центральної Ради . 12 березня 1917 р . за її дорученням разом із О . Волошиним створив шкільну комісію . Його було призначено головою одразу двох комісій — редакційної та шкільної . Належав до першого складу Президії УЦР . Водночас очолював рух за українську школу . Викладачі київських середніх шкіл 6 . III . 1917 р . заснували в Києві Товариство поширення шкільної освіти в Україні на чолі з І . Стешенком . М . Грушевський згадував , що вдвох із І . Стешенком вони утворили при міській шкільній комісії українську підкомісію . І . Стешенко , за словами М . Грушевського , як « фанатичний кермач шкільної справи », підпорядкував їй усі свої інтереси .
Проте його громадсько-політичні інтереси не обмежувались шкільною справою . На Всеукраїнському національному конгресі І . Стешенка обрали членом УЦР від просвітніх організацій Києва . Паралельно з конгресом 5 — 7ЛV . 1917 р . у залі Педагогічного музею відбувався І Всеукраїнський учительський з ’ їзд . Його резолюції започаткували процес дерусифікації школи та згуртували українське учительство , яке прагнуло національного відродження . « Українська мова та література , географія та історія України повинні стати обов ’ язковими предметами в усіх навчальних закладах », — наголошувалось на з ’ їзді . « У школах , де більшість учнів діти-українці , навчання повинно вестись українською мовою », — таку
169