М. Стасюк « дуже інтенсивно жив науковими інтересами, пильно працював над питаннями економічного стану України, написав і видрукував досить поважну на свій час брошуру про автономію України і серед українського студентства створив— у певному розумінні— свій напрям праці в студентській громаді; полягав він у дослідженні саме економічної сторони української проблеми ».
Належав до РУП, у подальшому був активним діячем УПСР. На рідній Катеринославщині за років революції 1905— 1907 рр. організував селянські спілки, за що був ув’ язнений і перебував під наглядом поліції. О. Лотоцький так характеризував М. Стасюка: « порядна, чесна, щиро віддана справі людина ».
У 1908— 1912 рр. вийшли друком наукові розвідки М. Стасюка « Автономія і розвиток продукційних сил на Вкраїні »( 1908), « Економічні відносини України із Великоросією і Польщею »( 1911), « Еміграція та її значення в економічному житті України »( 1912).
М. Стасюк був одним із засновників УЦР. Уже 12.111.1917 р. його було призначено головою агітаційної комісії. На засіданні Ради 15.111.1917 р. був затверджений промовцем на мітингах під час української національної маніфестації( 19. III. 1917). Виступаючи на мітингу, М. Стасюк звернувся до українців із закликом « стерти в пам’ яті і з п’ єдесталу монумента Хмельницькому слова « волимо під царя московського »». У Києві 6— 7. IV. 1917 р. відбувся З’ їзд діячів українського села, на якому була утворена Українська селянська спілка із метою здійснення аграрної реформи й реалізації національно-територіальної автономії. М. Стасюка було обрано головою Тимчасового комітету спілки й делеговано на Всеукраїнський національний конгрес, що розпочався одразу ж після З’ їзду діячів українського села.
На Перших Загальних зборах УЦР( 8. IV. 1917) М. Стасюка обрали до її виконавчого органу— Комітету. В УЦР М. Стасюк очолював агітаційну комісію, працював також в організаційній комісії, комісії для розроблення проекту статуту автономії України. На Других Загальних зборах УЦР 23. IV. 1917 р. було затверджено запропонований ним проект організації губернських, повітових і волосних українських рад. У Києві обіймав також впливові посади у виконавчому губернському комітеті, громадських організаціях, очолював Київську губернську раду селянських депутатів.
У Києві 27. IV. 1917 р. відкрився з’ їзд київської губернської Селянської спілки, який вітав від ЦК Української селянської спілки М. Стасюк. За його доповіддю делегати з’ їзду ухвалили наказ українським делегатам на Всеросійський селянський з’ їзд домагатися політичних, військових і культурних прав та автономії України у складі федеративної Росії, українського сейму. На І Всеросійському селянському з’ їзді М. Стасюк увійшов до складу ЦК Селянської спілки і був обраний товаришем голови. Зі створенням Генерального Секретаріату 15. VI. 1917 р. було затверджено його кандидатуру на посаді генерального секретаря харчових справ, яку обіймав до серпня. За дорученням Малої Ради 27. VIII. 1917 р. увійшов до комісії з розроблення плану заходів для негайного подолання продовольчої кризи.
Після гетьманського перевороту повернувся до кооперативної діяльності. За часів Директорії УНР працював начальником постачання Армії УНР у Кам’ янці- ГІодільському. Емігрував. У 1920-х рр. повернувся в Україну. Працював у ВУАН як співробітник із окремим дорученням.
У 1933 р. був репресований у справі так званого Українського національного центру.
Подальша доля невідома.
163