та Одеській громадах , Харківському товаристві письменності та ін .). У революційному русі перебувала з 1881 р ., член партії « Народна воля ». Була ув ’ язнена за зв ’ язки із російськими революційними колами , а опісля перебувала під наглядом поліції . Член ТУП .
З 1909 р . викладала на Вищих жіночих курсах та у Фребелівському інституті , була співзасновником і співредактором педагогічного журналу « Світло » ( Київ , 1913 — 1914 ). У складі депутації української інтелігенції 27 . VIII . 1915 р . мала аудієнцію у російського міністра освіти гр . Ігнатьєва та подала доповідну записку про народну освіту на Україні й потребу навчання рідною мовою .
На Всеукраїнському національному конгресі 8ЛV . 1917 р . С . Русову обрали до УЦР від просвітницьких організацій Києва . Була одним із організаторів та керівником ( 1917 — 1918 ) Всеукраїнської учительської спілки , членом редколегії журналу « Вільна українська школа ». Один із фундаторів і директор видавництва « Українська школа ». З 6 серпня 1917 р . до березня 1919 р . — директор департаменту дошкільної і позашкільної освіти Генерального секретарства ( Міністерства ) освіти . У новоствореній та відкритій 7 . IX . 1917 рр . Українській науковопедагогічній академії викладала методику географії України . Була організатором « Просвіт », курсів українознавства , підготовки підручників для українських шкіл . Брала участь у діяльності Всеукраїнської шкільної ради , створеної на І Всеукраїнському учительському з ’ їзді , яка очолювала українізацію освіти та розробляла програми єдиної школи .
У 1920 р . працювала викладачем педагогіки Кам ’ янець-Подільського університету . У 1922 р . емігрувала до Польщі . З 1923 р . мешкала в Празі , професор педагогіки Українського високого педагогічного інституту ім . М . Драгоманова . До 1938 р . очолювала Головну Українську національну жіночу раду .
Написала низку праць із педагогіки ( зокрема « Дошкільне виховання », « Методика колективного читання », « Сучасні течії в новій педагогіці »), створила підручники з української та французької мов , географії , здійснила дослідження творчості Г . Квітки-Основ ’ яненка , С . Черкасенка , О . Олеся та ін . У Львові 1937 р . вийшла книга спогадів С . Русової « Мої спомини », а також спогади про чоловіка — видатного українського громадського діяча , етнографа і фольклориста Олександра Русова .
^^АВЧЕНКО-БІЛЬСЬКИЙ Михайло Олександрович — громадсько-по- ^■^літичний діяч ; генеральний секретар земельних справ УНР .
Відомості про життя М . Савченка-Більського обмежені . За фахом — агроном , працював повітовим агрономом Борзенського повіту на Чернігівщині . Належав до УПСР . Був затверджений 21 . VIII . 1917 р . Малою Радою генеральним секретарем земельних справ .
Під час обговорення законопроектів Генерального секретарства земельних справ у Малій Раді 5 . Х . 1917 р . М . Савченко-Більський наголосив на тому , що у підпорядкуванні Тимчасового уряду , як і раніше , залишаються цукроварні та інші підприємства сільськогосподарського призначення , а відтак усі їхні величезні прибутки — кілька сот мільйонів карбованців — потрапляють до російського уряду . « Такий стан справи , — зазначав він , — позбавляє секретарство потрібних йому коштів ». Аби надалі уникнути цього , секретарство розробило комплекс заходів , які мали визначити відносини з підлеглими установами .
154