Про стан справ у земельному секретарстві М. Савченко-Більський доповідав на Сьомих Загальних зборах УЦР( 29. X— 2. ХІ. 1917). Генеральний Секретаріат 8. ХІ. 1917 р. розглянув його прохання про відставку. До цього спричинилася незгода М. Савченка-Більського із проголошеними III Універсалом принципами земельної реформи, ухваленими без погодження із Генеральним секретарством земельних справ, без вивчення та роз’ яснення населенню. Це, на його думку, загрожувало масовими селянськими акціями проти поміщиків для оволодіння їхньою землею. Зважаючи на думку М. Савченка-Більського, Генеральний Секретаріат 16. ХІ. 1917 р. опублікував « Роз’ яснення з земельного питання, викладеного в III Універсалі ».
Після гетьманського перевороту М. Савченко-Більський був обраний членом президії Всеукраїнського земельного союзу.
Відомостей про його подальше життя не виявлено.
Л^АДОВСЬКИЙ Валентин Васильович( 1886— 24. ХІ. 1947, Київ)— ^ " громадсько-політичний діяч, журналіст, економіст; член Центральної і Малої Рад, генеральний секретар судових справ, народний міністр праці УНР.
Народився в сім’ ї священика на Волині. По закінченні юридичного факультету Київського університету( 1909) вступив на економічний факультет Петербурзького університету. В Петербурзі був одним із організаторів українських студентських громад. Належав до складу керівних органів студентських організацій— інформаційного бюро та Головної ради, співробітничав із часописом « Український студент », за їх дорученням виїздив до Галичини за українською літературою і соціал-демократичними виданнями. У Петербурзі вступив до місцевої організації УСДРП. У 1914— 1915 рр. викладав на українських таємних університетських курсах в Петрограді, провадив національну агітацію серед військових. Після закінчення університету( 1913) працював товаришем присяжного повіреного, а 1915 р. переїхав до Києва, де займався адвокатською практикою.
У березні 1917 р. був серед членів-засновників Центральної Ради, яка 13 березня запросила його до комісії для складання відозв, а через два дні рекомендувала представником Звенигородського повіту у Київському губернському комітеті Ради об’ єднаних громадських організацій. На Всеукраїнському національному конгресі В. Садовський виголосив доповідь « Про територію автономної України ». Він став членом УЦР від УСДРП, а на Перших Загальних зборах( 8. IV. 1917) обраний до складу Комітету Центральної Ради. У квітні 1917 р. розробляв організаційні засади діяльності УЦР та її виконавчого органу, зокрема 14 квітня йому було доручено виробити наказ для Комітету і Центральної Ради. На Третіх Загальних зборах УЦР( 7— 9. V. 1917) виступав із обгрунтуванням її економічної політики тощо.
У першому складі Генерального Секретаріату В. Садовський обійняв посаду генерального секретаря судових справ( VI— VIII. 1917). За відсутності голови Генерального Секретаріату виконував його обов’ язки. На З’ їзді поневолених народів Росії, що відбувся у Києві 8— 15. ІХ. 1917 р., В. Садовський, який входив до складу української репрезентації, виступив з рефератом.
Після зміни кабінету залишався членом ради Генерального секретарства( Міністерства) судових справ. Як член Малої Ради брав участь у голосуванні
155