М. Порш 14— 22. ІХ. 1917 р. репрезентував УЦР на Демократичній нараді в Петрограді, де його було обрано до президії зібрання, а 22. ІХ. 1917 р.— до Передпарламенту. Виступаючи в Малій Раді зі своїми враженнями про Демократичну нараду, наголошував на нетолерантному ставленні до членів національних організацій представників російських політичних партій, їх небажанні зважати на інтереси національних меншин. І в дискусіях з партійними однодумцями, і на засіданнях Малої Ради М. Порш дедалі частіше виявляв самостійницькі погляди. На противагу М. Ткаченку, Б. Мартосу, В. Винниченку, які вважали, що « незалежність України принесе користь лише імперіалізмові » та що « федерація веде до розвитку продуктивних сил »— наближає Україну до соціалізму, М. Порш вказував на цілковиту протилежність економічних інтересів Росії та України. На засіданні Малої Ради 10. Х. 1917 р. зазначив, що « від проголошеної російською демократією волі самоозначення народів не лишається нічого ». « Тут говорилось,— наголошував промовець,— що боротьба пролетаріату буде йти не в таких сприятливих умовах, коли Україна буде складати окрему державу, але цього ніхто ніколи і нічим не довів. Ніхто не може довести, що українському пролетаріатові не буде полегшена боротьба класова в самостійній Українській державі ». На закритому засіданні Малої Ради із представниками київських революційних організацій 25. Х. 1917 р. було створено Крайовий комітет охорони революції в Україні, до якого увійшов М. Порш. Виступаючи наступного дня на спільному засіданні рад робітничих і солдатських депутатів у Києві із гострою критикою повстання більшовиків у Петрограді, М. Порш кваліфікував його як помилку і підкреслював, що українці не можуть допустити боротьби за чужі інтереси на своїй території.
Був призначений 1. XI. 1917 р. на посаду генерального секретаря праці. З 2. ХІ. 1917 р. працював у Тимчасовій комісії охорони порядку, створеній Генеральним Секретаріатом. Розробив термінові заходи для забезпечення єдності командування у військах, організації правопорядку на місцях тощо. Від Генерального Секретаріату УНР 11. ХІ. 1917 р. були оголошені правила передачі землі, запропоновані М. Поршем. Вони передбачали передачу землі земельним комітетам, виділення військової сили для охорони заводів і культурних господарств тощо. Виступав із критикою есерівського закону соціалізації землі, який залишав осторонь українських робітників, але водночас наголошував, що нерозв’ язане земельне питання є основою анархії на селі.
Після відставки С. Петлюри із посади генерального секретаря військових справ( 18. ХІІ. 1917) виконання обов’ язків генерального секретаря було доручено М. Поршу. На цій посаді він продовжував справу організації військового управління. Український Генеральний штаб розпочав розроблення законопроекту про створення національного війська на територіальних засадах. Згідно із законом УЦР про демобілізацію армії М. Порш видав наказ про формування українського війська із офіцерів— вихідців із України. За його наказом була встановлена уніформа для українських військовиків. Генеральний Секретаріат 30. ХІІ. 1917 р. схвалив розроблений Генеральним секретарством військових справ законопроект про формування української міліції та організацію громадських корпусів як « кадрів інструкторів української міліційної армії », а 3.1.1918 р. на засіданні Малої Ради було обговорено й схвалено закон про утворення добровільного війська( армії).
Очолив 14. III. 1918 р. комісію у справах товарообміну з Центральними державами при Раді Народних Міністрів. М. Порш 19. IV. 1918 р. був затверджений головою української мирної делегації на переговорах із РСФСР. Напередодні
150