гетьманського перевороту, 23. IV. 1918 р., підписав від України Господарський договір між УНР, Німеччиною і Австро-Угорщиною.
Після перевороту 29. IV. 1918 р. М. Порш як один із діяльних членів УСДРП перейшов в опозицію до гетьманської влади. Був одним із організаторів нелегального з’ їзду партії, який відбувся у Києві у середині травня 1918 р., і висловився за потребу « одстоювання цілковитої самостійності України », а також « проводити рішучу боротьбу з гаслом федерації із Росією, як із гаслом, направленим проти української революції ». Член Українського національного союзу. Був заарештований 28. VI. 1918 р. разом із С. Петлюрою. Напередодні повстання Директорії звільнений.
На VI конгресі УСДРП( 10— 12.1.1919), де виникла дискусія з приводу форми державного врядування, М. Порш разом із В. Винниченком на противагу лівим, які заснували окрему фракцію, що незабаром перетворилась на партію УСДРП( незалежних), зайняв праву позицію і виступив проти рад робітничих і селянських депутатів як органів державної влади.
У 1919— 1920 рр. був послом УНР в Берліні. Згодом відійшов від політичної діяльності і присвятив себе науково-дослідній роботі. В наукових працях того періоду чимало уваги надавав проблемі визиску царською Росією України та її значенню в економічному піднесенні імперії. Під псевдонімом Гордієнко полемізував із П. Струве про перспективи самостійного розвитку української економіки.
ГПОСТОЛОВСЬКИЙ Антін Олексійович( 1889, с. Чорнокозинці Старо-
■ * костянтинівського пов. Волинської губ.— 1991, Буенос-Айрес, Аргентина)— громадський, військовий і церковний діяч; член Центральної і Малої Рад та Всеукраїнської ради військових депутатів, секретар Центральної Ради.
Народився в селянській сім’ ї. Закінчивши Вінницьку учительську семінарію 1908 р., вчителював у сільській школі. Ще в семінарії почав писати вірші, які друкувались у часописах « Рідний край » та « Рада ». У 1909 р. збірку поезій А. Постоловського було конфісковано, а самого засуджено до тюремного ув’ язнення. У 1914 р. був висланий із тюрми на фронт. На початку Української революції— фейєрверкер 49-ї артилерійської бригади 9-ї армії.
Від Румунського фронту був делегований на II Всеукраїнський військовий з’ їзд( 5— 10. VI. 1917), на якому його обрали до Всеукраїнської ради військових депутатів та кооптували до УЦР. Призначений 27. VI. 1917 р. секретарем УЦР. Увійшов до складу Малої Ради від фракції УПСР. Його підпис стоїть на телеграмах і законах УЦР, зокрема на Законі про випуск державних кредитових білетів УНР.
Протягом 13. ХІІ. 1918— 14. IV. 1919 р.— помічник проскурівського повітового комісара УНР. Заарештований ЧК і засуджений до страти. Був урятований від розстрілу і емігрував до Польщі, де працював бухгалтером та економом у лісництві.
У січні 1949 р. емігрував до Аргентини. Входив до управи Української центральної репрезентації державного центру УНР в Аргентині й товариства « Відродження », в якому працював бібліотекарем. Протягом 1960— 1969 рр.—
151