Г 1 0 Р Ш Микола Володимирович( псевд. Гордієнко; 19. X. 1879, Лубни * * Полтавської губ.— 16. IV. 1944, Берлін)— громадсько-політичний діяч, економіст, публіцист; член Центральної і Малої Рад, генеральний секретар праці і військових справ У HP.
Народився у німецько-єврейській родині. Навчався в Лубенській гімназії, увійшов до українського гімназійного гуртка, заснованого В. Шеметом. У Київському університеті належав до студентської громади і був одним із лідерів Київського комітету РУП. М. Галаган у своїх « Споминах » виділяє його як одну із трьох центральних фігур студентської громади( разом із Д. Антоновичем і М. Ткаченком) та характеризує як розумного й самовпевненого, що « завжди авторитетно говорив на зборах ».
Разом із Д. Антоновичем М. Порш редагував партійний часопис « Праця », що видавався у Львові за 1904— 1905 pp. Співробітничав у газеті « Селянин », провадив агітаційно-пропагандистську роботу в Києві і Ніжині, за що декілька разів заарештовувався та перебував під наглядом поліції.
Один із провідних діячів РУП. Разом із В. Винниченком очолював Київський комітет партії. М. Галаган згадував, що « цей провід не виявляв якоїсь цілісності й однозгідності », « це були дві різні натури із різними характерами, різними темпераментами, дві різні виразно означені індивідуальності ». За його словами, М. Порш « схилявся до думки про необхідність ставити виразно питання про економічне і політичне усамостійнення України, тоді як серед інших провідників партії ця думка не знаходила своїх прихильників ». У внутрішньопартійних дискусіях, які призвели до розколу РУП, обстоював ідею незалежного існування української соціал-демократичної організації та виступав проти об’ єднання із РСДРП. Був головним опонентом Д. Антоновича в обговоренні на сторінках партійної преси національного питання. Виступав поборником вироблення українськими соціал-демократами програми з національного питання. З 1906 р. очолював УСДРП.
За міжреволюційного періоду М. Порш став відомий також як кооперативний діяч, організатор кооперативних товариств і спілок. Тоді підготував і видав наукові дослідження із статистики— « Статистика землеволодіння в 1905 р.»( 1907), « Із статистики України »( 1907) та ін. Одна із найбільш відомих його праць, присвячених національному питанню,— « Про автономію України »( 1907) набула широкого розголосу як у Наддніпрянській Україні, так і в Галичині.
Після Лютневої революції був обраний від союзу кооперативів до Київського губернського виконавчого комітету Ради об’ єднаних громадських організацій. У виконкомі він обіймав посаду комісара громадських будинків і, як згадував Д. Дорошенко, саме за його сприяння українські організації одержали декілька кімнат в одному із найбільш імпозантних будинків у місті— Педагогічному музеї, що згодом цілком перейшов у розпорядження УЦР.
На Всеукраїнському робітничому з’ їзді( 11— 14. VII. 1917) М. Порша було обрано головою Всеукраїнської ради робітничих депутатів та кооптовано до УЦР. Як член ЦК УСДРП увійшов також до складу Малої Ради. В липні— серпні Мала Рада обрала його до деяких комісій— із розслідування справи обстрілу Українського полку ім. Б. Хмельницького( 26. VII), для розроблення виборчої ординації до Українських Установчих зборів( 21. VIII), підготовки плану заходів для негайного виходу із продовольчої кризи( 27. VIII), фінансової комісії( 30. VIII) та ін.
149