ПОПЛАВКО Віктор Родіонович( 24.1.1881—?)— військовий діяч; член
■ * Центральної Ради та Українського генерального військового комітету, комісар Одеської військової округи.
Військову освіту здобув у Чугуївському юнкерському училищі, яке закінчив 1902 р. зі званням підпоручика. Протягом 1904— 1905 рр. брав участь у Російськояпонській війні. У 1908 р. вийшов у запас, хоча подальша доля була пов’ язана із армією. Повернувшись 1910 р. до Гренадерського полку, вступив до авіаційної школи, яку скінчив 1911 р. Під час Першої світової війни був учасником бойових дій, служив в авіації. У 1917 р.— командир Окремого панцерного автомобільного дивізіону особливого призначення, полковник російської армії.
На І Всеукраїнському військовому з’ їзді В. Поплавка обрали до УГВК та кооптували до УЦР. Він був активним учасником українізації військових частин. Комітет УЦР 11. V. 1917 р. делегував його і М. Ткаченка до головнокомандувача армій Південно-Західного фронту для переговорів у справі українізації військ, а вже 14 травня вони доповідали про наслідки переговорів із О. Брусиловим і О. Керенським. Виступаючи на П’ ятих Загальних зборах Центральної Ради, В. Поплавко вимагав ширших і конкретніших повноважень для УГВК та мотивував свою вимогу високим авторитетом комітету серед військових. Звернувши увагу на слова військового міністра Тимчасового уряду, що « територіальне комплектування військ до кінця війни неможливе », він наголосив, що не можна не рахуватись з наявним військовим рухом серед українців. « Коли ми не задовольнимо тих бажань, із якими йдуть до нас люди... Ми стоїмо перед загрозою втратити всякий авторитет і вплив на маси »,— зазначав В. Поплавко.
В УГВК очолював мобілізаційний комітет, керував організацією українських військових шкіл і опікувався українськими слухачами в існуючих російських військових школах. За дорученням Комітету УЦР провадив також переговори із генералом О. Брусиловим про переведення із приміщення Педагогічного музею льотної школи та звільнення будинку для засідань Центральної Ради. У грудні 1917 р. УЦР призначила його комісаром Одеської військової округи. Разом із начальником округи генералом А. Єльчаніновим В. Поплавко приймав військовий парад на честь проголошення УНР. На мирних переговорах в Бересті-Литовському 1918 р. мав повноваження військового консультанта української армії. Полковник Армії УНР.
У 1918 р.— головноуповноважений Західного району Міністерства продовольчих справ УНР, після гетьманського перевороту відмовився від посади. З серпня 1918 р.— головний інспектор Державного хлібного бюро. Був членом військової секції Українського національного союзу. У листопаді 1918 р. призначений послом Українського національного союзу на переговорах з Антантою. З грудня 1918 р. працював у Міністерстві продовольчих справ УНР. Разом із Армією УНР емігрував і до 1928 р. жив за кордоном. Повернувся в УССР. Подальша доля невідома.
148