із Галичини тощо. Разом із Л. Старицькою-Черняхівською активно працювала у клубі « Родина », який за років Першої світової війни був центром національного життя. Належить до засновників УЦР. Учасниця реорганізаційного з’ їзду ТУП 25— 26. III. 1917 р., на якому товариство було перейменовано на Союз українських автономістів-федералістів, В. О’ Коннор-Вілінська була делегована від союзу на Всеукраїнський національний конгрес та обрана членом УЦР. На Перших Загальних зборах УЦР стала членом Комітету
Навесні 1917 р. в колах київської мистецької інтелігенції виникла ідея заснувати спеціальний комітет, який би опікувався українським національним театром. 4. V. 1917 р. відбулись установчі збори Комітету Українського національного театру. До президії товариства увійшла і В. О’ Коннор-Вілінська. Вона працювала у репертуарній комісії комітету разом з відомими українськими письменниками О. Олесем, В. Самійленком, JI. Старицькою-Черняхівською. Із формуванням Генерального секретарства освіти та заснуванням у його складі літературної секції В. О’ Коннор-Вілінська очолила її. Залишалась на тій посаді і за Української Держави. Всю платню за роботу в міністерстві віддавала « Молодому театрові », який на етапі свого становлення перебував у дуже скрутному фінансовому становищі.
У листопаді 1918 р. разом із чоловіком, який був призначений Директорією українським консулом у Цюріху, виїхала до Швейцарії і відтоді жила на еміграції у Відні, згодом у ЧСР. Співробітничала з часописами « Воля »( Відень), « Нова Україна »( Прага), перекладала твори французьких письменників для видавництв « Чайка » і « Земля ». У Відні очолювала закордонну українську секцію « Ліги миру і свободи ». Її твори друкувались у журналах « Жіноча доля »( Коломия), « Світ дитини »( Львів), « Пчілка »( Ужгород), « Тризуб »( Париж) та ін. В останні роки життя працювала у термінологічній комісії Української господарської академії у Подебрадах. Важко переживаючи передчасну смерть чоловіка, вкоротила собі віку.
^^Н АЦЬКИЙ Євген Дементійович( псевд. Характерник; 13.1.1894, ^-^Глухів— 27. Х. 1979, Буенос-Айрес, Аргентина)— громадський діяч, журналіст, історик культури, лінгвіст; член Центральної Ради, завідувач секретаріату, секретар Центральної Ради.
Освіту здобував у Чернігівській чоловічій гімназії, а протягом 1912— 1918 рр.— на історично-філологічному факультеті Київського університету, де належав до нелегальних студентських товариств, був членом ТУП. У 1917 р. працював секретарем Глухівської земської повітової управи.
З УЦР почав співпрацювати після повернення до Києва М. Грушевського, якого відвідав у складі студентської делегації, та який справив на студента неабияке враження. Спочатку формально не входив до складу УЦР, але в квітні був призначений завідувачем секретаріату. У травні введений до складу УЦР представником Чернігівської губернії замість М. Рубісова. У квітні 1917 р. брав участь у роботі Всеукраїнської студентської конференції як представник київського студентства.
Талановитий журналіст, Є. Онацький опублікував у газеті « Нова рада » свої статті про перші дні українського національного й освітнього рухів в Україні. Під час літніх вакацій 1917 р. читав лекції на курсах українознавства на Чер
140