ДДІХНОВСЬКИЙ Микола Іванович( 1873, с. Турівка Прилуцького ' * пов. Чернігівської губ.— З. У. 1924, Київ)— політичний і громадський діяч, правник, журналіст; член Центральної Ради та Українського генерального військового комітету.
Народився в сім’ ї священика, який, за словами Д. Дорошенка, виховав свою родину « в самостійницькому дусі ». З дитячих років світогляд М. Міхновського формувався під впливом батька. Після закінчення Прилуцької гімназії( 1890) вступив на юридичний факультет Київського університету і вже першокурсником став членом Молодої громади. У 1891 р.— провідник та ідеолог таємної студентської організації Братство тарасівців, яка проголосила своєю метою боротьбу за « самостійну, суверенну Україну, соборну, цілу і неподільну, від Сяну по Кубань, від Карпатів по Кавказ, вільну між вільними, без пана й без хама, в будучому без класової боротьби, федеративну всередині ». Однак невдовзі( 1893) організацію було розгромлено, а більшість її членів заарештовано. М. Міхновському вдалося залишитись на волі. Після закінчення юридичного факультету працював у київській адвокатській конторі. Продовжував громадсько-політичну працю в товаристві « Молода Україна », за дорученням якого виїздив до Львова для налагодження зв’ язків із галицькими політичними колами та закупівлі української літератури. У 1899 р. переїхав до Харкова, де відкрив приватну адвокатську контору. Водночас співпрацював з Українською громадою, утвореною 1897 р. харківською студентською молоддю. Його промови на громадських зібраннях у Полтаві та Харкові, в яких наголошувалося на потребі збройної боротьби за права українського народу, привернули увагу багатьох молодих патріотів. Учасник студентського руху у Харкові Ю. Коллард писав, що « саме Міхновський спричинився до цілковитого відірвання нашої харківської молоді від аполітичного українофільства та етнографізму, бо показав він нам нові шляхи через радикал-демократизм до революційного українського націоналізму ».
Ініціатори створення РУП( Д. Антонович, Б. Камінський, Л. Мацієвич і М. Русов) запропонували М. Міхновському розробити програму нової партії. Так з’ явилась брошура « Самостійна Україна »( офіційне видання РУП 1900 р.), яка спричинила жваві політичні дискусії в Наддніпрянській Україні та Галичині. Тоді саме у львівському часописі « Молода Україна » було опубліковано відкритого листа М. Міхновського до російського міністра внутрішніх справ Д. Сипягіна із приводу заборони напису українською мовою на пам’ ятнику І. Котляревському в Полтаві. Незабаром у РУП склалась опозиція політичній лінії « Самостійної України » М. Міхновського. Більшість членів партії тяжіла до ухвалення програми соціалістичного спрямування. Наприкінці 1901— на початку 1902 рр. з однодумців М. Міхновського сформувалась Українська народна партія, що проголосила своєю метою боротьбу за незалежність України. М. Міхновський був її провідником і головним ідеологом, автором програмних партійних видань. У 1902— 1904 рр. написав статті і відозви: « Робітницька справа у програмі УНП », « Справа української інтелігенції в програмі УНП », « Десять заповідей УНП », що на тривалий час стали основоположними документами для багатьох поколінь українських націоналістів. У 1903 р. за його сприяння при УНП була створена напіввійськова організація, яка здійснила низку політичних терористичних акцій у Харкові( 1904), Києві( 1909) та ін.
Сучасники характеризували М. Міхновського неоднозначно. М. Грушевський, із яким він познайомився наприкінці XIX ст., вбачав у ньому людину « зі
131