ців-галичан, збирала подарунки для жінок і дітей, інтернованих до Сибіру, тощо. Була діяльним членом українського клубу « Родина ».
Після Лютневої революції стала одним із засновників УЦР. На Всеукраїнському національному конгресі була обрана до складу УЦР від просвітніх організацій Києва. На Перших Загальних зборах УЦР обрана до її Комітету. Була одним із організаторів збору коштів до Українського національного фонду. Член УРДП, після реорганізаційної конференції партії( 27. V1.1917) належала до УПСФ. За часів Української Держави залишалась у Києві, працювала в дитячих освітніх закладах.
У 1919 р. на жіночому з’ їзді в Кам’ янці-Подільському була обрана до проводу Національної ради українських жінок, виконувала обов’ язки заступника голови ради. Протягом 1920— 1924 рр. очолювала філію цієї організації в Берліні. Як і більшість українських жінок-активісток національного руху на еміграції, своє головне завдання вбачала у поширенні національної пропаганди в міжнародних жіночих колах. Отож чимало зусиль доклала для співпраці із Німецькою національною жіночою радою, німецькою Лігою миру і свободи, Міжнародною організацією Червоного Хреста та ін. З 1924 р. очолювала Український жіночий союз в Празі. У 1937 р. була обрана до проводу новоствореного Світового союзу українок.
Співробітничала із українськими жіночими періодичними виданнями « Жінка », « Жіноча доля », « Нова хата » та ін. У часописі « Тризуб » друкувала статті, присвячені проблемам української еміграції та жіночого руху. Перекладала твори французьких авторів українською мовою.
Д Д ІР Н И Й Іван Іванович( 30. VIII. 1872, Харківська губ.— 17. III. 1937, * ' Прага)— громадсько-політичний діяч; член Центральної Ради, Генеральний( Державний) писар УНР.
До 1917 р. був активним діячем українського національного руху на Київщині. Працював у товаристві « Просвіта », місцевому осередку ТУП, був членом Українського клубу, клубу « Родина », співробітником Комітету Південно-Західного фронту. Всеросійського союзу міст. Брав участь у роботі реорганізаційного з’ їзду ТУП( 25— 26.111.1917) та наради УРДП( 6— 7. ^. 1917).
На Всеукраїнському національному конгресі( 6— 8.1 V. 1917) був обраний членом УЦР від громадських і просвітницьких організацій Києва за територіальним представництвом. Навесні 1917 р. за рекомендацією УЦР деякий час виконував обов’ язки заступника губернського комісара Київщини. З 27. VI. 1917 р.— член УПСФ. 9. Х. 1917 р. був призначений товаришем Генерального писаря Генерального Секретаріату, після демісії О. Лотоцького з посади Генерального писаря у листопаді 1917 р. обійняв цю посаду. У січні 1918 р. був призначений Державним писарем УНР.
За періоду Української Держави та Директорії УНР очолював канцелярію Міністерства закордонних справ.
У 1920— 1924 рр. перебував на еміграції в Німеччині, де репрезентував уряд УНР в екзилі. З 1924 р. мешкав у ЧСР. Обирався скарбником Українського громадського комітету в Празі, працював директором канцелярії, асистентом Українського високого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова, був членом управ різних українських товариств, співробітником багатьох періодичних видань.
130