ПЕВИТСЬКИЙ Микола Васильович( 25.111.1859, с. Хмільник Канів-
* " ського пов. Київської губ.— 1934, Київ)— громадський і кооперативний діяч; член Центральної і Малої Рад.
Народився в сім’ ї священика. Закінчив Холмську гімназію 1879 р., навчався на медичному факультеті Московського університету. За участь у нелегальних студентських організаціях був звільнений із університету. У 1881— 1885 рр. навчався на юридичному факультеті Харківського університету. Працював управителем маєтку, повітовим статистиком, у 1886 р.— секретар Олександрівської повітової земської управи, звідки невдовзі був звільнений за « неблагонадійність ». Переїхавши до Єлисаветграда, працював помічником присяжного повіреного та співробітничав у « Елисаветградском вестнике », розпочав літературну діяльність. З 1891 р.— присяжний повірений.
Від 1894 р. брав участь в організації хліборобських артілей, став одним із провідних діячів кооперативного руху в Україні та Росії, за що здобув в громадських колах ім’ я « артільного батька ». Сучасники згадували про нього йк про людину « дуже живого темпераменту, прегарної вдачі, щиро перейняту громадськими справами » та визначного українського патріота. Власний кооперативний досвід виклав у циклі статей в « Русских ведомостях ». Був організатором Московського союзу споживчих товариств, Московського народного банку. У 1896 р. делегований на Міжнародний кооперативний конгрес у Парижі. Пропагував свій досвід на міжнародних кооперативних конгресах у Німеччині, Бельгії, Англії.
На Всеукраїнському національному конгресі М. Левитського було обрано членом Центральної Ради від кооперативних організацій Києва. Належав до УПСР, яку представляв в Малій Раді. З листопада 1917 р. працював на керівних посадах в Генеральному секретарстві земельних справ.
Брав участь у створенні Дніпросоюзу, Українського кооперативного народного банку, Центрального кооперативного комітету. Автор низки статей у « Вестнике мелкого кредита », « Кооперативной жизни », « Украинской жизни », збірок віршів « Вільна Україна », « Сусіди України », « Туга України », « Українська Марсельєза ». У вересні 1918 р. українська громадськість відзначила 40-річний ювілей його кооперативної діяльності.
За совєтської влади мешкав у Києві, працював у кооперації, викладав у київських вузах.
ПЕВИТСЬКИЙ Микола Григорович( 1880— 1935?)— громадсько-полі- " тичний діяч, дипломат, правник; член Центральної Ради і Українського генерального військового комітету.
Напередодні Лютневої революції— поручик російської армії. На Всеукраїнському національному конгресі репрезентував українську громаду Кубані, став членом УЦР, в якій очолював агітаційно-просвітній відділ. Член УСДРП. Від партійної фракції був делегований до складу комісій з розроблення проекту статуту автономії України та законодавчих внесень. Очолював останню протягом червня 1917— січня 1918 р. На II Всеукраїнському військовому з’ їзді( 5— 10. IV. 1917) був обраний до УГВК та як фахівець-правник завідував його юрисконсультським відділом. Брав участь у заснуванні та діяльності Українського правничого товари-
114