Відомий своєю видавничою і літературною працею. У 1908 р. став засновником і співвласником видавництва « Час » у Києві, в якому видрукував чимало власних творів і перекладів зарубіжних авторів. Також співробітничав у видавництвах « День », « Нашим дітям », « Друкар », « Сіяч », протягом 1917— 1919 pp. редагував бібліографічний часопис « Книгар ». Публікував статті, оповідання, твори для дітей.
У 1919 р. в складі української дипломатичної місії виїхав до Праги, згодом— доцент Української господарської академії в Подебрадах. Знаний також своїми малярськими творами, зокрема іконами, написаними у церквах Закарпаття.
І / ОРЧИНСЬКИЙ Михайло Агафонович( 15.111.1885, с. Залуче-Надкордонське Кам’ янецького пов. Подільської губ.— 7. Х. 1937, Львів)— громадсько-політичний діяч, правник; член Центральної Ради, заступник голови Української національної ради в Петрограді.
Народився у сім’ ї священика. У 1893— 1902 рр. навчався в духовній семінарії в Кам’ янці, з якої був виключений за політичну діяльність. Вступив 1905 р. на юридичний факультет Київського університету. Внаслідок переслідувань за участь у студентських політичних акціях змушений був переїхати до Петербурга, де 1910 р. завершив навчання на юридичному факультеті Петербурзького університету. Вступив 1911 р. до складу петербурзької присяжної адвокатури як помічник присяжного повіреного, з 1916 р.— присяжний повірений.
Належав до діяльних членів Української громади Петербурга. Очолював студентський рух, був членом ТУП, головою Українського клубу в Петрограді, опікувався організацією та діяльністю нелегальних українських університетських курсів. У 1914 р. став заступником голови Доброчинного товариства для видання загальнокорисних та дешевих книжок, очолював також видавниче товариство « Друкар ».
На початку березня 1917 р. М. Корчинського було обрано до складу Української національної ради в Петрограді, заступником голови її виконкому. У складі делегації Української національної ради З. ІУ. 1917 р. мав аудієнцію у голови Тимчасового уряду кн. Г. Львова, на якій було подано клопотання про нагальні потреби українського народу. У квітні 1917 р. Тимчасовий уряд призначив його Товмацьким повітовим комісаром, згодом— заступником губернського комісара Буковини.
Переїхав до Києва 1917 р., де до січня 1919 р. працював присяжним повіреним.
Член УЦР від УПСФ, М. Корчинський працював юрисконсультом Генерального Секретаріату та директором канцелярії Генерального секретарства національних справ. Обраний 30. VIII. 1917 р. Малою Радою членом комісії по виборах до Українських Установчих зборів. Репрезентував Україну на З’ їзді поневолених народів Росії у Києві( 8— 15. ІХ. 1917).
За Директорії УНР( 1918— 1919)— державний секретар УНР, очолював Всеукраїнську національну раду в Кам’ янці-Подільському. У 1920 р. був ініціатором створення та членом Ради республіки в Тарнові.
З 1922 р. мешкав у Львові, працював правним дорадником Ревізійного союзу українських кооперативів. За час своєї діяльності Товмацьким повітовим комісаром М. Корчинський здобув у Галичині неабиякий авторитет і як кооперативний
111