установчому з’ їзді якої( 4— 5. ІУ. 1917) був обраний до Тимчасового ЦК партії. На Всеукраїнському національному конгресі( 6— 8. IV. 1917) став членом УЦР, де працював секретарем інформаційного бюро, а також в агітаційно-організаційній комісії. Безпосередньо відповідав за підготовку і відрядження інструкторів УЦР на провінцію. М. Єреміїв писав у своїх спогадах, що організаційна комісія була « важливим органом праці Центральної Ради », « заснована моїм незабутнім товаришем по школі Кузьмою Коржем, чи то на пораду М. Гру шевського, чи із його власної ініціативи. З огляду на надзвичайну скромність К. Коржа, про неї мало хто знав і в той час, а тепер всі про неї забули, хоч вплив її на організацію українського руху був величезний ». М. Єреміїв так характеризував роботу комісії: « Праця її полягала в тому, що вона увійшла в зв’ язки з українськими громадами по всіх високих школах Києва і постачала студентам, що їхали на вакації, директиви й друкований матеріал для пропаганди, який таким чином розходився по цілій Україні ».
К. Корж, незважаючи на тяжку хворобу— ревматизм, здійснював велику організаційну роботу. Від фракції УПСР 28. VI. 1917 р. був обраний до Малої Ради, в листопаді 1917 р.— депутатом Всеросійських Установчих зборів, у грудні— Українських Установчих зборів від Катеринославщини.
Розстріляний ЧК улітку 1919 р., за іншими відомостями— в лютому 1918 р. Зокрема, за свідченням М. Єреміїва, його розстріляно під час більшовицької окупації Києва в лютому 1918 р. « першим українським чекістом Євгеном Касьяненком », спільним товаришем М. Єреміїва і К. Коржа по українській громаді Київського політехнічного інституту.
IX ОРОЛ1В Василь Костянтинович( псевд.: В. Старий, П. Щур, М. Рад- ^ ськи й, К. О. Роль, В. Каров; 4. ІІ. 1879, с. Ладин Прилуцького пов. Полтавської губ.— 2. ХІІ. 1941, Прага)— громадський діяч, письменник, маляр, видавець; один із засновників Центральної Ради.
Народився у сім’ ї священика. За родинною традицією освіту здобув у Полтавському духовному училищі та Полтавській духовній семінарії, однак священнослужителем не став. У 1902 р. закінчив Харківський ветеринарний інститут. Уже в семінарії його приваблювала літературна праця: редагував шкільний ілюстрований часопис « Плахта », друкував замітки в « Полтавских губернских ведомостях », « Сыне отечества », співробітничав із київськими газетами « Жизнь и искусство », « Киевское слово », « Киевские отклики ». Його матеріали друкувалися у часописах « Рада », « Хуторянин », « Киевская земская газета », « Світова зарниця », « Літературно-науковий вісник », « Село », « Заспів » та ін. Одночасно був секретарем редакції газети « Хлібороб ».
За участь у революційних подіях 1905 р. та як організатор селянської спілки на Полтавщині був ув’ язнений, а потім перебував під наглядом поліції. Член ТУП, українського клубу « Родина ». Один із засновників Центральної Ради. У 1917 р.— член Київського губернського виконавчого комітету Ради об’ єднаних громадських організацій, куди був рекомендований УЦР як відпоручник Чигиринського повіту. У 1917 р.— один із фундаторів та голова Товариства шкільної освіти, член ради Київського товариства « Просвіта ». Водночас за фахом працював начальником Київського міського ветеринарного бюро.
110