ІХОНДРАТОВИЧ Лука Лукич( 17. Х. 1866, Мінськ—?)— військовий ■^діяч; член Центральної Ради і Українського генерального військового комітету.
Нащадок старовинного білоруського шляхетського роду. Військову освіту здобув у Псковському кадетському корпусі, Олександрівському військовому училищі та Миколаївській академії Генерального штабу. Після закінчення академії 1895 р. деякий час викладав у Чугуївському піхотному юнкерському училищі. Учасник Російсько-японської війни. З 1905 р. командував 7-м стрілецьким полком. Генерал-майор російської армії. За Першої світової війни воював на Західному фронті. Начальник штабу 23-го армійського корпусу, 2-ї армії та командир 2-ї піхотної дивізії. Навесні 1917 р. перебував у Києві в резерві Південно-Західного фронту.
На II Всеукраїнському військовому з’ їзді( 5— 10. VI. 1917) Л. Кондратовича було обрано до Українського генерального військового комітету, де був призначений начальником відділу спецслужб, згодом також очолював і консультативний відділ. Як член УГВК був кооптований до складу УЦР. Виступаючи на П’ ятих Загальних зборах УЦР 17. VII. 1917 р., обстоював потребу надання УГВК реальних важелів влади, оскільки комітет визнано багатьма новосформованими українськими частинами, які іншої « влади поза Генеральним комітетом не визнають і чекають від нас розпоряджень ».
Л. Кондратович не підтримував антимілітарних гасел, пропагованих лідерами українських соціалістичних партій. Звертаючись до голови Генерального Секретаріату В. Винниченка, наголошував, що здобуття Центральною Радою крайової влади лише тоді буде успішним, коли вона матиме і військову владу. « Чи можемо ми сю владу твердо утримати в своїх руках, коли ми не будемо мати того, на що спирається всяка влада, особливо тепер? Я кажу про військову владу »,— зазначав він. На його думку, варто було рахуватись із українським рухом в армії та надати йому цивілізованих форм.
У своїх « Споминах » М. Гру шевський характеризує Л. Кондратовича як « солідного фахівця ». Саме йому на нараді членів Генерального Секретаріату і військової влади Київської військової округи було доручено ліквідувати виступ полуботківців( 4— 6. VII. 1917). Д. Дорошенко писав, що це Л. Кондратовичу вдалося « частиною умовлянням, частиною погрозами » і до вечора більшість повсталих повернулась до казарм. Як член УГВК виконував також інші доручення Генерального Секретаріату і Малої Ради. Зокрема, провадив переговори з головнокомандуючим Південно-Західного фронту Л. Корниловим щодо українізації військових частин тощо. Прихильне ставлення Л. Кондратовича до українського руху в армії було негативно сприйняте керівництвом Київської військової округи, через що був усунутий з посади. У Генеральному секретарстві військових справ виконував особливі доручення. У 1918— 1919 рр.— командувач армії Білоруської Народної Республіки. З 1919 р.— на службі в польській армії.
IX ОРЖ Кузьма Олексійович( 1888— 1919, Київ)— громадсько-партій- ■^ний діяч; член Центральної і Малої Рад, секретар інформаційного бюро.
Родом із Катеринославщини. Вищу освіту здобув у Київському політехнічному інституті, де активно діяв в українській студентській громаді. Член УПСР, на
109